1970 РІК. РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ ГОТУЄТЬСЯ ВІДЗНАЧИТИ 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ЛЕНІНА. І САМЕ ТОДІ ЛЕНІНСЬКИЙ КУЛЬТ В ОЛЕКСАНДРІЇ ДОХОДИТЬ МАЙЖЕ ДО ГРОТЕСКУ.
У січні міська газета повідомляє: «на прохання трудящих» головну магістраль міста — вулицю Жовтневу — перейменували на проспект Леніна, а центральну площу Жовтневої революції — на площу Леніна (там вже стояв памятник очільнику більшовизму).
Тобто навіть уже цілком радянські, ідеологічні назви здалися недостатньо радянськими. «Жовтень» поступився місцем конкретній особі — Леніну.
На будинку звязку з’явилася й відповідна мармурова дошка: «Проспект названий ім’ям Володимира Ілліча Леніна на честь 100-річчя з дня його народження» (фото автора).
Але це лише частина ідолопоклонства перед “вождем”.
ТА САМА ГАЗЕТА СТВЕРДЖУВАЛА, ЩО В ОЛЕКСАНДРІЇ НА ТОЙ ЧАС НАЛІЧУВАЛОСЯ 30 (!!!) ПАМ’ЯТНИКІВ, ПОГРУДЬ І СКУЛЬПТУР ЛЕНІНА.
Ленін стояв біля заводу, на Привокзальній площі, біля ТЕЦ (фото автора) і навіть зустрічав дітей у дитячому садку №16.
І ось тут найцікавіше: підтверджених даних, що сам Ленін коли-небудь бував в Олександрії, немає. Натомість радянська пропаганда вибудовувала для міста непрямий «революційний родовід»: у 1920 році в місті були Луначарський, Будьонний, Ворошилов та Калінін.
Тож для появи тридцяти Ленінів реального Леніна в історії міста навіть не знадобилося.
Це й був механізм культу: не людина мала бути пов’язана з містом — місто мусило бути пов’язане з вождем.
У 2014 році центральний пам’ятник Леніну демонтували, а у 2016-му ключовим топонімам міста повернули історичну назву – площа та проспект Соборний.
Віктор Голобородько, краєзнавець