Останній пакет санкцій ЄС проти Росії став першим після виборів в Угорщині. І хоча Орбана вже немає, цей пакет значно менш суворий, ніж було у планах. Серед іншого в ньому знову немає патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва).
Нагадаємо, ЄС спробував запровадити санкції проти нього ще у 2022 році, але зазнав невдачі через протидію саме Орбана. Тепер у ролі колишнього угорського премʼєр-міністра виступив нинішній болгарський Румен Радев, який пригрозив повністю заблокувати пакет, якщо будуть уведені санкції проти Кирила. Аргументував це тим, що, мовляв, політика не має впливати на релігію, зазначає агентство УКРІНФОРМ.
Ядерна серпнева хроніка від РПЦ
Натомість сам Кирил у перший день серпня радісно назвав створення радянської ядерної бомби «божою благодаттю». Він укотре звернув увагу, що вона з’явилася в місті Сарові (колишній Арзамас-16 – один із центрів радянського атомного проєкту Ред.), на місці якого колись молився святий Серафим Саровський.
Гундяєв переконує, що поява атомної бомби врятувала СРСР «від страшного руйнування, внаслідок якого могло б не залишитися ані країни, ані народу». Усе це, за його словами, зокрема, й «завдяки молитвам преподобного й богоносного отця нашого Серафима Саровського, який через свою святість сприяв тому, що наш народ і країна продовжують своє існування».
Читайте також: Як Росія використовує свою церкву в Україні як зброю
Гундяєв уже висловлювався щодо цього у 2023 році, також стверджуючи, що ядерну бомбу вчені розробили «за божим промислом». А у 2024-му він закликав росіян не боятися такої зброї та можливого кінця світу.
А 1 серпня путінський «православний олігарх» Костянтин Малофєєв опублікував пост із картинкою, де бородатий чоловік (це, мабуть, і є Саровський) намальований у вогні. «Божий промисел щодо Росії, Третього Риму, воістину дивовижний. Невипадково саме Серафим Саровський, ім’я якого з івриту означає “вогненний, палаючий”, став Небесним покровителем ядерного щита Росії разом із великомученицею Варварою, покровителькою наших Ракетних військ стратегічного призначення. Таких важливих для якнайшвидшої Російської Перемоги», – підписав свій пост Малофєєв.
Нагадаємо, в Росії від погроз застосувати ядерну зброю проти України, США, Європи вже поступово перейшли до пропозицій застосувати її не тільки у «своїх нових регіонах» (Роботине в Запорізькій області), а вже і в старих – у Сибіру. І все це з мовчазного сприяння РПЦ, яка вже давно бере участь у освяченні ядерних ракет. І саме це є проблемою.
Читайте також: Єретик! ПЦУ просить Вселенського патріарха позбавити Кіріла престолу
Як Серафим Саровський став відповідальним за радіоактивний попіл
Те, що створення світу й винахід атомної бомби, яка може його вбити, є кардинально різні акти – Росію не обходить. Заради Путіна – не тільки «не вбий», а й будь-яка інша біблійна істина може бути переписана.
Читайте також: «Православний тероризм» московського патріарха Кирила Гундяєва
Одна з провідних експерток з історії РПЦ Ксенія Лутченко з приводу посту Малофєєва нагадала, що термін «атомне православ’я» придумав націоналістичний публіцист Єгор Холмогоров. І вперше представив його на Міжнародній богословській конференції «Есхатологічне вчення Церкви» ще 2005 року. Концепція Холомогорова звучить приблизно так: «Ми маємо право захищати нашу країну саме як центр Православ’я, тією абсолютною зброєю, яка може знищити весь інший світ, оскільки те, що ми зберігаємо, – цінніше за все, що є у світі».
Лише у 2018-му Путін сказав «Навіщо нам світ, у якому немає Росії». А за 13 років до того над Холмогоровим ще глузували як над маргіналом. Але псевдобогословські обґрунтування «обраності Росії», втілені в ядерній зброї як гарантії її суверенітету, з доповідей на конференціях, де фізики та клірики намагалися привернути увагу держави, зрештою, поступово стали її політикою.
Так відповідальним «преподобним за радіоактивний попіл» і був призначений Серафим Саровський, якого уже з 1990-х років згадують у РПЦ як «покровителя ядерників». А приводом для його призначення став акафіст, написаний на початку XX століття, де є рядок «Радуйся, щит і захист нашої Вітчизни…» У брошурі «На крилах Серафима», підготовленій вже в путінські часи до саровських урочистостей, ці слова вже трактуються «з яких випливає, що батюшка Серафим дозволив тут створити ядерну бомбу…»
У 2007 році вже сам Путін повторив цю концепцію: «Традиційна конфесія Росії та її ядерний щит – це ті складові, які зміцнюють державність, створюють необхідні передумови для гарантування безпеки нашій країні».
«Атомне православ’я зручно використовувати і для виправдання ідеї спадкоємності Радянського Союзу від Російської імперії. Виходить, що історичним призначенням СРСР було забезпечити російську цивілізацію ядерною бомбою за допомогою «подвижників XX століття» – фізиків. Так Радянський Союз був «освячений» і включений у Божественний задум російської історії. Із простого прагматичного вибору Юлія Харитона (провідний конструктор радянського атомного проєкту, Ред.), який, цілком імовірно, нічого про Серафима Саровського не знав, і виросла ця масштабна політична міфологія», – підсумовує Лутченко.
Отже, наявна суперечність між православним та атеїстичним минулим у Росії в путінські часи усунулася дуже просто: все було оголошено етапами «єдиного великого шляху».
Читайте також: «Прозріння» щодо Гундяєва та РПЦ у Ватикані
«Божий промисел» всесвітнього апокаліпсиса
Є й інший, уже персоніфікований, «богообраний» аспект: патріарх РПЦ неодноразово стверджував, що «влада Путіна дана зверху». Нещодавно до нього приєднався і голова МЗС Сергій Лавров, який в інтерв’ю ТАСС назвав передачу влади від Єльцина Путіну «історичним поворотом, який означає, що Росія “позначена” Богом. Коли стає зовсім важко, нам допомагають ізгори». Протягом останніх трьох років і сам Путін дедалі частіше називає Росію країною, що перебуває під «особливим божественним заступництвом».
А сам патріарх РПЦ нещодавно видав книгу «Війна. Поза межами видимих причин і наслідків». У ній, зокрема, він стверджує, що «війна корисна», «її результат визначається Богом» та «зачіпає метафізичні рубежі та цілепокладання Росії».
І це дуже небезпечна підміна. Коли вона починає війну, а РПЦ називає це «частиною вищого задуму», вона перестає бути просто духовним простором, а перетворюється на інфраструктуру війни.
Тому питання не в санкціях проти патріарха Кирила, а в навіть не політичній, а звичайній людській реакції на участь конкретної людини та конкретної інституції, яка системно вже не тільки підтримує агресію, а й пояснює насильство (вже й ядерне) якоюсь «сакральною місією».
І на які подальші «метафізичні рубежі» заведе увесь світ Росія своїм «ядерним цілепокладанням», треба замислитися насамперед тим, хто в Європі (навіть і досі в Україні) вважає, що «політика не має втручатися в релігію».
—
Макс Мельцер, опубліковано у виданні УКРІНФОРМ