По суті, те що сьогодні відбувається – це низова революція в армії. Приводом стало звільнення Федорова, але її причини глибоко за межами цього звільнення.
Причини у тому, що попри обіцянки президента при призначенні Сирського, не відбулося реформування ЗСУ, а навпаки – відбулося погіршення, порівняно з управлінням армією Залужним.
Багаторазово описаний мною мікроменеджмент в штурмових військах, формування пулу недоторканих сформували систему безкарності і вседозволеності, системи покарань, що йшла в розріз з гуманістичними демократичним принципами.
Це спрацювало проти мобілізації, яку в тому числі через вищеописані причини, довелося зробити силовою. Цього можна було уникнути, не створюючи таке антилюдське управління у деяких штурмових полках і бригадах. Приклад 3 штурмової (зараз корпус), Азову, Хартії та інших, доводить, що можна і з нормальним управлінням досягати поставлених завдань.
Ось чому звільнення Сирського підтримало так багато військових. Не через звільнення Федорова, а через вищеописані та інші причини. Звільнення Федорова виступило лише тригером, а проблеми накопичувалися із самого початку управління Сирським ЗСУ.
Зараз побачив багато маніпуляцій на тему: всі виходять мітингувати за Федорова, але ніхто не хоче підписувати “контракти Федорова”.
- По-перше, це не контракти Федорова, це контракти із ЗСУ поки що під управлінням Сирського, а самого Федорова вже немає, бо він звільнений.
- По-друге, насправді контракти Федорова – це старі добрі контракти, що існували в ЗСУ десятками років, просто з оновленим грошовим забезпеченням. А оскільки Федоров пробув на посаді міністра оборони лише пів року, то це скоріше контракти Сирського, і мені не дивно чому вони не спрацювали. Бо в такій армії служити хоче обмаль людей.
Маркером на підтвердження моїх думок є звільнення із ЗСУ банкіра Андрія Оністрата, якого після підтримки звільнення Сирського, одразу перевели на паперову посаду, на якій він звісно перебувати не бажає. І повірте, що це ще дуже хороший варіант, порівняно з переведенням в Скелю…
З такими підходами мотивація служби в армії вбивається наглухо.
Ось це головний “здобуток” Сирського, що не відміняє його заслужених досягнень за часів Залужного. Під керівництвом Залужного Сирський був дійсно ефективним, бо стратегію і пріоритети визначав не він. Із президента Зеленського не знімаю жодної провини за зняття Залужного і призначення Сирського.
Моя позиція незмінна, попри всі можливі для мене наслідки, Сирський має піти. ЗСУ має рухатися далі, але не в совково-репресивному стилі.
Дмитро Биков, військовослужбовець; сторінка авторки у Фейсбук