Український асиметричний контрнаступ у повітрі за два місяці перетворився з серії ударів по сухопутному коридору в Крим у системну кампанію з ізоляції півострова та підриву російської логістики на півдні.
Удари по трасі «Новоросія» зробили її малопридатною для транспортування вантажів на півострів уже до середини червня, а систематичні удари по мостах і переправах Перекопського перешийка ізолювали території окупованих Росією областей України та раніше анексований Крим одна від однієї.
Українська дронова кампанія в Азовському морі розпочалася як спроба перекрити морські шляхи постачання палива на півострів, однак дуже швидко переросла у масштабну операцію з блокування російського фідерного флоту, який забезпечує не лише доставки вантажів на півострів, але також транспортування зерна та нафти по азовському мілководді до глибоководних чорноморських портів для подальшого експорту. У результаті було перекрито важливий сегмент чорноморської експортної інфраструктури.
Читайте також: Епоха Deep Strike та $40 мільярдів збитків для РФ: Україна вперше в історії відзначає День Сил безпілотних систем
Нарешті, удари по енергомосту, через який до Криму постачається електроенергія, завершують периметр енергоблокади півострова, ситуація на якому планомірно наближається до гуманітарної кризи. Значна частина Криму (особливо північ) живе без електропостачання понад 10 днів, що призводить до закриття магазинів, відключення водопостачання та мобільного зв’язку.
Україна послідовно встановлює багатоконтурну блокаду Криму — сухопутну, морську, паливну та енергетичну, — перетворюючи півострів з опорного плацдарму на вразливий анклав-пастку. І має намір використовувати його як важіль примусу: демонстрацію того, що Москва може втратити контроль над ключовими здобуттями війни, а баланс сил визначається не лише поточною лінією фронту.
Російська влада применшує масштаб проблеми та роздає малореалістичні обіцянки мешканцям Криму, але насправді дійсності роблять ставку на симетричну відповідь, збільшуючи ударами по одеській портовій інфраструктурі витрати на продовження війни для України та її союзників.
Читайте також: Операція «МоЛоЧКа»: СБС звітують про ураження 147 суден тіньового флоту РФ за 10 днів
Облога Криму
У українському дроновому наступі на російську інфраструктуру блокада Криму з самого початку займала символічно пріоритетне місце, оскільки вона ставить під сумнів найважливіше з російської точки зору «здобуток» Путіна в Україні. Першим ударом у цьому напрямку стали систематичні обстріли дронами траси «Новоросія» (Ростов-на-Дону — Сімферополь) у другій половині травня, які вже у другій половині червня призвели до її часткового паралічу та фактичного зриву курортного сезону в Криму. Цей успіх підштовхнув українське командування до реалізації стратегії більш широкої енергетичної блокади півострова.
Історично Крим забезпечується паливом із зовнішніх джерел. До окупації півострова у 2014 році воно надходило з українського Кременчуцького НПЗ, а також імпортувалося з Європи через українські порти. У Криму, втім, існує й власний видобуток нафти та газу, який деякі аналітики вважають досить перспективним, але поки що його роль в енергозабезпеченні півострова є незначною (до того ж єдиний діючий у Криму НПЗ «Акташ» спеціалізується на судновому паливі, мазуті та компонентах для арктичного дизеля).
Після анексії основним маршрутом завезення палива стали залізничні поставки через Керченську поромну переправу (що з’єднує порти «Кавказ» і «Крим»), на які припадало до 75% нафтопродуктів, за твердженнями ЗМІ. Однак, щоб розширити можливості постачання та транспортну доступність півострова, за останні десять з чимось більше років Росія вклала в модернізацію логістики Криму не менше 700–900 млрд рублів, у тому числі — у будівництво Кримського мосту, траси «Новоросія», залізничної магістралі вздовж узбережжя Азовського моря, що з’єднує Ростов-на-Дону з Кримом через Маріуполь, Бердянська та Мелітополя, а також на модернізацію порту «Крим».
Однак до червня 2026 року ці маршрути стали значною мірою недоступними. Кримський міст закритий для залізничного транзиту палива з осені 2022 року; сухопутний коридор, так само як і переправи та мости Перекопського перешийка, перебуває в зоні щільного дронового вогню. Паралельно з цим ще з кінця квітня поступово зростала інтенсивність ударів по морських шляхах доставки.
Найбільший морський термінал у Феодосії, здатний перевантажувати до 12 млн т світлих нафтопродуктів на рік, практично знищений: загалом він був атакований ЗСУ не менше шести разів, причому щонайменше тричі у квітні та травні цього року. За підсумками цих атак вже на 30 травня в порту залишалися неушкодженими не більше п’яти резервуарів із 33, стверджував канал «Кримський вітер».
Тоді ж стала недоступною для використання Керченська поромна переправа: станом на 1 червня були виведені з ладу всі три судна, які перевозили паливо через протоку. Інфраструктура переправи зазнала атак ще кілька разів з того часу, а 21 червня оперативний штаб Краснодарського краю остаточно призупинив поромне сполучення до «ухвалення відповідного рішення».
Таким чином, до липня постачання нафтопродуктів до Криму стало можливим практично лише через морський комплекс «ТЕС-Термінал-1» у Керчі. Спочатку він був спроектований для прийому нафтопродуктів залізничним поромом, але після його знищення логістика змінилася: паливо до порту тепер доставляють танкери з портів Азовського моря, після чого його перекачують до резервуарного парку терміналу, а потім суходолом відправляють до Криму. Це значно ускладнило та затягнуло процес доставки: керченський термінал може приймати лише малі танкери (класу «річка-море»), що створює постійний «затор» під час розвантаження.
Читайте також: Земля — повітря — земля: український наступ на логістику окупованих територій вступає в новий етап
Азовська Цусіма та її наслідки
Саме цей затор і став насамперед ціллю операції Сил безпілотних систем України (СБС) під назвою «МоЛоЧКа» (розшифровується як «Москва ляже через Крим»). Однак уже в ході операції її цілі суттєво розширилися. По суті, вона перетворилася на системну атаку на так званий фідерний флот (малі та середні плоскодонні танкери й суховантажі «річка-море»), який здійснював перевезення по мілководдя Азовського моря як до Керченського терміналу, так і до великих танкерів та суден у Чорному морі, пояснював командувач СБС Роберт «Мадьяр» Бровді.https://platform.twitter.com/embed/Tweet.html?dnt=false&embedId=twitter-widget-0&features=eyJ0ZndfdGltZWxpbmVfbGlzdCI6eyJidWNrZXQiOltdLCJ2ZXJzaW9uIjpudWxsfSwidGZ3X2ZvbGxvd2VyX2NvdW50X3N1bnNldCI6eyJidWNrZXQiOnRydWUsInZlcnNpb24iOm51bGx9LCJ0ZndfdHdlZXRfZWRpdF9iYWNrZW5kIjp7ImJ1Y2tldCI6Im9uIiwidmVyc2lvbiI6bnVsbH0sInRmd19yZWZzcmNfc2Vzc2lvbiI6eyJidWNrZXQiOiJvbiIsInZlcnNpb24iOm51bGx9LCJ0ZndfZm9zbnJfc29mdF9pbnRlcnZlbnRpb25zX2VuYWJsZWQiOnsiYnVja2V0Ijoib24iLCJ2ZXJzaW9uIjpudWxsfSwidGZ3X21peGVkX21lZGlhXzE1ODk3Ijp7ImJ1Y2tldCI6InRyZWF0bWVudCIsInZlcnNpb24iOm51bGx9LCJ0ZndfZXhwZXJpbWVudHNfY29va2llX2V4cGlyYXRpb24iOnsiYnVja2V0IjoxMjA5NjAwLCJ2ZXJzaW9uIjpudWxsfSwidGZ3X3Nob3dfYmlyZHdhdGNoX3Bpdm90c19lbmFibGVkIjp7ImJ1Y2tldCI6Im9uIiwidmVyc2lvbiI6bnVsbH0sInRmd19kdXBsaWNhdGVfc2NyaWJlc190b19zZXR0aW5ncyI6eyJidWNrZXQiOiJvbiIsInZlcnNpb24iOm51bGx9LCJ0ZndfdXNlX3Byb2ZpbGVfaW1hZ2Vfc2hhcGVfZW5hYmxlZCI6eyJidWNrZXQiOiJvbiIsInZlcnNpb24iOm51bGx9LCJ0ZndfdmlkZW9faGxzX2R5bmFtaWNfbWFuaWZlc3RzXzE1MDgyIjp7ImJ1Y2tldCI6InRydWVfYml0cmF0ZSIsInZlcnNpb24iOm51bGx9LCJ0ZndfbGVnYWN5X3RpbWVsaW5lX3N1bnNldCI6eyJidWNrZXQiOnRydWUsInZlcnNpb24iOm51bGx9LCJ0ZndfdHdlZXRfZWRpdF9mcm9udGVuZCI6eyJidWNrZXQiOiJvbiIsInZlcnNpb24iOm51bGx9fQ%3D%3D&frame=false&hideCard=false&hideThread=false&id=2077708718498554088&lang=en&maxWidth=560px&origin=https%3A%2F%2Fargumentua.com%2Freportazh%2Foperatsiya-molochka-sbs-zvituyut-pro-urazhennya-147-suden-tinovogo-flotu-rf-za-10-dniv&sessionId=29f19e579b2ba823c01b38c13184fdfc2bca7faa&theme=light&widgetsVersion=6a3ad42b224df%3A1778106238597&width=550px
За його словами, на 17 липня під час операції в Азовському морі було уражено 117 суден, 80 із яких він класифікував як танкери (судна не потоплено, але виведено з ладу). Розширення операції було пов’язане з тим, що українські дрони не натрапляли на жодну протидію, повідомляє z-канал «Освідомтель»: «Флотилія беззахисних кораблів була зігнана в одне місце, створивши сприятливі умови для операторів ворожих дронів». З 10 липня удари також наносилися по портах Таганрога та Азова, де завантажується більша частина з цих суден, писав OSINT-канал «КіберБорошно» (інша частина суден вивозить вантажі з терміналів Волгодонського каналу).
Динаміка ударів по фідерному флоту в Азовському морі, 6–14 липня 2026 року, кількість атакованих танкерів
У перші дні операції «Мадьяр-Бровді» вів перелік уражених цілей (до нього увійшло 25 суден), який, втім, не позбавлений плутанини та суперечностей. Проте сумніватися в успіху кампанії не доводиться: у результаті ударів кількість діючих суден в Азовському морі скоротилася на 67% — з 132 до 43, свідчать супутникові знімки. Як встановили «Важливі історії», у восьми російських танкерах, уражених у перші два дні операції, могло перевозитися понад 18 тис. т мазуту, понад 11 тис. т газового конденсату, 12 тис. т суднового палива та 4,3 тис. т бензину.
З 15 липня кампанія проти танкерів поширилася на Чорне море, де за три дні, за заявами Мадьяра, було уражено ще 42 плоскодонні судна, зокрема 23 нафтові танкери та 12 суховантажів, які вивозять вантажі до глибоководних терміналів. Звіти Мадьяра свідчать, що масштаб ударів по зерновозам наростає: з 6 по 17 липня в обох морях було уражено 31 суховантаж, причому якщо в перший тиждень — по одному-двом суднах на день, то 13 та 14 липня — по п’ять, а 17-го — дев’ять.
За інформацією Reuters, російська влада вже 10 липня призупинила судноплавство по Азово-Донському каналу, який з’єднує Дон з Азовським морем, а також припинила прийом заявок на прохід через Керченську протоку.
Світові біржі відреагували на повідомлення агентства зростанням цін на ф’ючерси на пшеницю на 3–5%. У російських ЗМІ, що перебувають під цензурою, фактична втрата контролю над Азовським морем, яке, як полюбляла підкреслювати російська влада, стало внутрішнім морем Росії, ретельно замовчується, а на прямий запит російського Forbes щодо обмеження судноплавства в морі Мінтранс відповів туманними фразами.
Фактично йдеться про перекриття транспортного каналу під час «малої води», по якому за допомогою фідерного флоту здійснювалося як постачання до Криму, так і доставка вантажів (нафти та зерна) до суден експортної інфраструктури. Через мілководні порти Азовського моря на експорт відправляється 25% усього обсягу російського зерна та соняшникової олії, повідомили «Комерсанту» аналітики ринку (існують, втім, і більш стримані оцінки — 15 та 20% відповідно).
Цим же флотом і цим маршрутом здійснюється транспортування зерна від терміналів, розташованих на Волзі. Альтернативні шляхи доставки до глибоководних чорноморських портів існують, але перебудова логістики значно підвищить витрати (аграрії вважають, що при залізничних перевезеннях знадобляться державні субсидії) і перевантажить транспортну інфраструктуру, в тому числі — збільшить потреби в моторному паливі. Критичною ситуація стане трохи пізніше — у серпні та восени, коли обсяги транспортування пшениці досягають піку, і якщо судноплавство по малій воді до цього моменту не буде відновлено, втрати в експорті неминучі, стверджують деякі аналітики, опитані Forbes.
Таким чином, операція, метою якої було завершити паливну блокаду Криму, перетворилася на ще один удар по російській транспортній та експортній інфраструктурі, що поставив під сумнів російський контроль над ще одним «здобутком» війни.
Читайте також: Відрив від реальності: чому Путін дедалі менш адекватно оцінює те, що відбувається, і дедалі наполегливіше на цьому наполягає?
Острів відключення
Енергосистема Криму є дефіцитною й з точки зору забезпеченості електроенергією. За офіційними даними, влітку минулого року пікове споживання на півострові (з урахуванням Севастополя) становило 1687 МВт, тоді як сумарна потужність Балаклавської та Таврійської ТЕС майже вдвічі менша — 940 МВт.
У 2015–2016 роках для покриття енергодефіциту Росія побудувала енергоміст із Краснодарського краю із сумарною пропускною здатністю до 800 МВт. Ключовими об’єктами мосту є перехідний пункт (ПП) «Кубань» (Тамань), де підводний кабель виходить на сушу з материкової сторони, та ПП-2 «Крим» (приймальна точка на кримському боці), а також Сімферопольська підстанція (330 кВ), яка є центральним вузлом розподілу енергії всередині півострова.
Систематичні удари по енергетичній інфраструктурі, які Мадьяр-Бровді називає операцією «Кримський вимикач off», також розпочалися в червні — з 12 червня по 15 липня було уражено загалом 63 цілі. У червні ЗСУ завдали ударів по Сімферопольській ТЕЦ, Балаклавській ТЕС, Глєбовському підземному газосховищу та іншим об’єктам.
Після удару по Балаклавській ТЕС 25 червня як у Севастополі, так і в Криму загалом було введено «режим тимчасового обмеження електропостачання», повідомив призначений Росією губернатор Развозжаєв у своєму Telegram-каналі. Він також попередив у зв’язку з цим про можливі перебої в роботі мобільного зв’язку та водопостачанні.
Наступного дня губернатори Севастополя та Криму ввели «режим надзвичайної ситуації регіонального характеру». 29 червня ЗСУ завдали першого удару по перехідному пункту «Кубань»: z-військові кореспонденти прокоментували цю подію як спробу «вивести з ладу елементи енергомосту», що в перспективі загрожує «повноцінною енергетичною блокадою півострова».
У липні інтенсивність атак різко зросла (на перші два тижні місяця припало 52 із 63 задокументованих СБС ударів), у тому числі двічі під удар потрапляла кримська «опора» енергомосту — точка конвертації ПП-2 «Крим».
Читайте також: Український асиметричний контрнаступ, «вікно можливостей», нова парадигма війни та формула перемоги
Удари по енергетиці Криму, 1 червня — 15 липня 2026 року
Основні цілі ударів ЗСУ по енергетичних об’єктах у Криму, 1 червня — 15 липня 2026 року https://datawrapper.dwcdn.net/hDqB8/1/
Липневі удари неодноразово спричиняли відключення електропостачання по всьому півострову. Масовий блекаут стався 6 липня, без світла, зокрема, залишився Севастополь. Після атаки 8 липня опинилися знеструмленими Керч, Джанкой, Красноперекопськ, Армянськ та прилеглі райони.
У результаті удару в ніч на 14 липня по Балаклавській ТЕС у Севастополі ввели графік «дві години зі світлом — шість годин без». За інформацією станом на 15 липня, північний захід і схід Криму залишаються «частково знеструмленими».
А до середини липня ситуація на півострові почала набувати рис гуманітарної катастрофи. У північному Криму закриваються продуктові магазини, оскільки не можуть ні забезпечити доставку товару, ні зберігати швидкопсувні продукти. З 8 липня фіксуються регулярні відключення водопостачання — у Сімферополі, Керчі, Євпаторії, Феодосії, Джанкої, Алушті, Бахчисараї, Саках, Красноперекопську, Армянську та Судаку, зазначає «Агентство». З 15 липня в Джанкої обмежили роботу стільникового зв’язку до двох періодів по чотири години — з 8:00 до 12:00 та з 14:00 до 18:00.
13 липня глава окупованого Криму Аксьонов заявив, що на півострові сформовано графік поставок енергогенераторів у міста та райони, і уточнив, що забезпечення почнуть з населених пунктів, у яких електроенергії не було понад 12 днів, а також пообіцяв безкоштовно видавати у районах, де немає електроенергії, скраплений газ у балонах.
Однак коли і в які населені пункти почнуться ці поставки, він не уточнив. Тим часом надавати гуманітарну допомогу населенню почали волонтери: у мережі «ВКонтакте» розпочато терміновий збір питної води, а також іншої гуманітарної допомоги для мешканців північної частини півострова.
Читайте також: Як зростаюча перевага ЗСУ в повітрі створює загрозу розпаду російського фронту в найближчі кілька місяців
Правила обміну
Російська влада замовчує та применшує масштаб проблеми і відповідно дає неадекватні або нереалістичні обіцянки. У їхньому баченні світу йдеться про поодинокі удари, що ускладнюють логістику поставок, а не про системну блокаду.
Російський міністр енергетики Сергій Цивілев за підсумками зустрічі з Аксьоновим і Развозжаєвим 8 липня заявив, що «ключові рішення» щодо стабілізації паливно-енергетичного комплексу знайдено, а 13 липня сам Путін заявив, що «вже зараз розпочинається робота зі створення такої системи постачання, до якої супротивнику буде дуже складно дістатися».
Втім, що це за «ключові рішення» і захищена «система постачання», залишається невідомим навіть фахівцям. На даний момент російська влада безпорадна перед українськими «пташками», які, виявивши вразливість, стрімко розширюють масштаби ударів, як це продемонструвала «азовська Цусіма» за останні два тижні.
Українські коментатори полюбляють розмірковувати про те, що блокада Криму перетворює півострів із плацдарму, на якому відбувалося накопичення сил і засобів для наступу, на пастку для російських військ і техніки, а також про те, що блокада стане чинником «ослаблення режиму Путіна». З точки зору Києва блокада Криму, перед якою Москва виявиться безсилою, може стати як інструментом примусу до переговорів, так і чинником переговорного процесу. Вона демонструє, що лінія фронту є не єдиним показником сформованого балансу сил в умовах дронної війни.
Втім, поки що Кремль, судячи з усього, робить ставку не на спроби відновлення шляхів постачання до Криму і не на переговорний процес, а на створення симетричної загрози. З 11 липня російські війська почали завдавати масованих ударів по портовій інфраструктурі Одеської області. За перші дві доби, пише військовий аналітик Олександр Коваленко, Одеса та область зазнали найінтенсивнішого ракетно-дронового удару з 2023 року; зокрема, Росія випустила по регіону 26 балістичних ракет Х-59/69 та 6 Х-31П.
Читайте також: Коридор можливостей: українські мідлстрайки загрожують сухопутному коридору до Криму
Востаннє таку кількість цих засобів ураження Москва застосовувала в перші дні вторгнення у 2022 році. За заявою Міноборони РФ, у ході ударів було уражено портову інфраструктуру, яку використовували ЗСУ.
Насправді було зафіксовано влучання у цивільну інфраструктуру: за словами міністра розвитку громад та територій України Олексія Кулеби, у результаті удару 13 липня в Одесі було уражено цивільне торгове судно під час розвантаження мінеральних добрив, а також автотранспортне підприємство. Втім, українська влада, ймовірно, применшує наслідки обстрілів, так само як це роблять російські власті.
З російської точки зору такі удари мають призвести до зростанню витрат для української економіки, з одного боку, і для європейських союзників України, з іншого, і стануть зворотним важелем примусу до переговорів, але на російських умовах.
—
Джерело: RE:RUSSIA