Ізраїль призупинив процес визнання “геноциду” вірмен на тлі ризику погіршення відносин зі своїм стратегічним партнером — Азербайджаном, з яким його пов’язує багаторічне співробітництво у сферах безпеки, оборони та енергетики. Йдеться про ініційовану 26 червня резолюцію Міністерства закордонних справ Ізраїлю щодо визнання “геноциду” вірмен під час Першої світової війни в Османській імперії. 28 червня уряд Ізраїлю одноголосно схвалив резолюцію. Для завершення процедури документ мав отримати підтримку Кнесету, однак різка реакція Баку зірвала подальше просування резолюції. Блокування визнання Ізраїлем “геноциду” вірмен стало ще одним свідченням того, що Азербайджан утвердився в ролі middle power. Баку демонструє, що рішення, які зачіпають його інтереси та регіональну ситуацію, не можуть ухвалюватися без урахування його позиції.
Рішення Ізраїлю розпочати процес визнання “геноциду” вірмен є суто політичним кроком, спрямованим проти Туреччини. У такий спосіб Ізраїль мав намір чинити тиск на президента Ердогана у відповідь на його жорстку антиизраїльську риторику та звинувачення Ізраїлю у “геноциді” у зв’язку з війною в Газі. Однак ця ініціатива безпосередньо суперечила інтересам Азербайджану — найближчого союзника Туреччини та стратегічного партнера Ізраїлю. 29 червня Міністерство закордонних справ Азербайджану жорстко засудило ізраїльську ініціативу та назвало політизацію подій 1915 року неприпустимою:
“Подібні кроки слугують не примиренню, а подальшому поглибленню суперечностей і перешкоджають зусиллям щодо досягнення сталого миру в регіоні. Ми закликаємо уряд Ізраїлю переглянути ухвалене рішення”.
Окрім офіційного Баку, проти резолюції відкрито виступили представники єврейської громади Азербайджану, а також низка політиків і експертів в Ізраїлі. 30 червня головний рабин сефардської громади Баку Замір Ісаєв звернувся до депутатів ізраїльських партій ШАС і “Ягадут га-Тора”. Він закликав їх враховувати можливі наслідки визнання “геноциду” вірмен для відносин з Азербайджаном і єврейської громади країни:
“Азербайджан — один із найближчих і найвідданіших друзів Ізраїлю та є прикладом мусульманської країни, яка протягом багатьох років обирає шлях дружби й поваги до єврейського народу”.Дізнатися більшеНовини світуnewsВійна та конфлікти
Того ж дня президент Єрусалимського інституту стратегії та безпеки професор Ефраїм Інбар назвав визнання “дитячою і дріб’язковою помилкою”, спрямованою проти Туреччини, і попередив, що воно завдає шкоди стратегічному союзу Ізраїлю з Азербайджаном. Він наголосив, що “удар по турках” не повинен ставити під загрозу відносини з Баку.
Головний рабин ашкеназької єврейської громади Азербайджану Шнеур Сегал також закликав Кнесет переглянути рішення щодо визнання “геноциду” вірмен:
“Ми просимо вас, як членів Кнесету та як лідерів громадської думки в Ізраїлі, прислухатися до голосу єврейської громади в Азербайджані та зробити все можливе, щоб не просувати ухвалення цього рішення в Кнесеті“.
Колишня депутатка Кнесету та ексрадниця прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу доктор Еліна Бардах-Ялов у статті для The Jerusalem Post, опублікованій 1 липня, зазначила, що визнання “геноциду” вірмен сьогодні не відповідає інтересам самого Єревана:
“Вірменія наближається до нормалізації відносин із Туреччиною, і її керівництво чітко дало зрозуміти, що не хоче, аби події 1915 року використовувалися іншими державами у власних політичних цілях“.
Цю ж позицію підтвердив і прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, який наприкінці червня заявив:
“Ми не бачимо необхідності реагувати, оскільки вважаємо, що утримання від втягування у питання використання геноциду вірмен як політичної зброї відповідає інтересам Республіки Вірменія”.
Крім того, джерела, обізнані з перебігом двосторонніх відносин, повідомили 6 липня ізраїльському виданню Ynet, що в Баку розцінюють цей крок як “перетин червоної лінії” та вважають, що Ізраїль “не відповів взаємністю на підтримку, яку Азербайджан надавав із початку війни (у Газі)”.
За неофіційною інформацією, у результаті Ізраїль призупинив процес визнання “геноциду” вірмен, взявши до уваги жорстку позицію Баку та можливі наслідки для двосторонніх відносин. 9 липня азербайджанське видання Haqqin зазначило:
“…коло противників цієї ініціативи та прихильників позиції Азербайджану не обмежувалося якоюсь однією групою, а відображало весь спектр ізраїльської внутрішньої політики та державного апарату… У результаті вжитих заходів ініціативу вдалося загальмувати й фактично поховати”.
Це не перший випадок, коли позиція Баку впливає на зовнішньополітичні рішення його партнерів. У 2009 році жорстка реакція Азербайджану стала одним із чинників, що зірвали ратифікацію Цюрихських протоколів про нормалізацію відносин між Туреччиною та Вірменією. Річ у тім, що в цих документах нормалізацію відносин між двома країнами фактично було відокремлено від карабаського конфлікту. Під тиском Баку Туреччина пов’язала ратифікацію протоколів із прогресом у врегулюванні карабаського питання. У підсумку турецький парламент не ратифікував документи, процес було заморожено, а 1 березня 2018 року Вірменія офіційно анулювала протоколи.
Також широко відомо, що Туреччина не відкриває кордон із Вірменією, оскільки за погодженням із Баку очікує укладення повноцінного мирного договору. У травні цього року агентство Reuters повідомляло, що:
“Анкара вкотре заявила про намір відкрити східний кордон, але лише за умови, що Вірменія підпише мирний договір з Азербайджаном”.
Сьогодні Баку помітно зміцнює свої позиції як middle power та одного з ключових акторів регіону. Політична вага Азербайджану й ризик погіршення відносин із ним стали важливими чинниками, які вплинули на рішення Ізраїлю призупинити подальше просування резолюції. Цей епізод вкотре продемонстрував, що позицію Баку вже неможливо ігнорувати в питаннях, які стосуються регіонального балансу та інтересів його стратегічних партнерів.
Світлана Кушнір
Джерело: https://censor.net/ua/b4012989