Під час ІІ світової війни театр, що функціонував у Луганській області, перебував в евакуації у Таджикистані. У березні 1944 року театр повертається до Краснодона. А в грудні 1944 року за рішенням уряду УРСР театр переводиться до Кіровограда. З цього моменту його назва – Кіровоградський державний російський драматичний театр ім. С.М.Кірова.
Театр було розміщено у приміщенні колишнього Громадського зібрання (з 1960 р. – Будинок культури ім. Жовтня) на вул. Леніна.Протягом десяти років, з 1941-го до 1951-го, театр очолював народний артист УРСР Петро Ісидорович Вєтров (1911-1980). За 14 років своєї роботи в Кіровограді театром було здійснено 100 вистав п’єс класиків російської, зарубіжної та радянської літератури. Слід назвати такі п’єси, як «Розлом» Б. Лавреньова, «Бронепоїзд 14-69» Вс. Іванова, «Макар Дубрава» А.Корнійчука, «Кремлівські куранти» М. Погодіна, «Інтервенція» Л. Славіна, «Дядя Ваня» О. Чехова, «Останні» та «Міщани» М. Горького, «Василіса Мелентьєва» та «Серце не камінь» О. Островського.
Театр побував у багатьох містах України та Білорусі. Гастролював у Дніпропетровську, Харкові, Сумах, Житомирі, Херсоні, Чернівцях, Кривому Розі, Вінниці, Вітебську, Гомелі. Поряд із обслуговуванням міського глядача театр систематично обслуговував глядачів райцентрів та колгоспів своєї області, де показував усі свої вистави.
Театр ім. Кірова мав гастролі в Києві у квітні 1957 р. та у березні 1958 р., показавши вистави «Василіса Мелентьєва» А. Островського та «Міщани» М.Горького в театрі ім. Лесі Українки і по телебаченню, а вистави «Останній сигнал» Гайдаєнка та «Дмитро Стоянов» Б.Левантовської на телебаченні.