Історія іноді має дуже своєрідне почуття гумору.
Особливо тоді, коли політики починають роздавати моральні оцінки, стоячи на горі з чужих кісток і власних історичних парадоксів.
Сьогодні у Польщі заговорили про можливе позбавлення Володимира Зеленського Ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди країни. Причина відома: суперечки навколо історичної пам’яті, УПА, Волині та нової політичної лінії президента Кароля Навроцького.
Звучить грізно. Майже як вигнання з лицарського ордену.
Але варто лише відкрити список кавалерів Білого Орла за останні три століття — і вся ця пафосна конструкція починає тріщати по швах.
Серед кавалерів ордена була Катерина ІІ.
Та сама Катерина, яка разом із Пруссією та Австрією роздерла Річ Посполиту на шматки. Та сама Катерина, за правління якої польська держава фактично перестала існувати.
Серед кавалерів був Олександр Суворов.
Той самий Суворов, чиє ім’я для багатьох поляків асоціюється не з перемогами, а з різаниною у варшавській Празі 1794 року. З тисячами загиблих цивільних.
Серед кавалерів був Роман Дмовський.
Один із батьків польського націоналізму. Людина, яка заперечувала право українців на власну політичну суб’єктність, вороже ставилася до литовського руху та прославилася своїм антисемітизмом задовго до того, як це стало неприйнятним для Європи.
Серед кавалерів були Беніто Муссоліні та маршал Петен.
Так, саме ті Муссоліні й Петен.
А вже у новітні часи серед кавалерів з’явився Герхард Шредер — політик, який після завершення кар’єри перетворився на одного з найцінніших лобістів путінських газових імперій у Європі.
Усі вони залишилися в історії ордена.
Усі вони залишаються частиною його спадщини.
І ось тепер нам пропонують повірити, що саме Зеленський став моральною проблемою Білого Орла.
Не Катерина, яка нищила Польщу.
Не Суворов, який топив її у крові.
Не Муссоліні.
Не Петен.
Не Шредер.
А президент країни, яка четвертий рік стримує найбільшу російську агресію в Європі з часів Другої світової війни.
Насправді вся ця історія значно більше говорить про польську політику, ніж про Україну.
Навроцькому потрібен символічний жест. Потрібна демонстрація твердості перед власним електоратом. Потрібна історична шабля, яку можна красиво витягнути перед телекамерами.
Але проблема в тому, що, витягнувши цю шаблю, він випадково вдарив по самому Ордену Білого Орла.
Бо якщо почати моральну ревізію кавалерів, то доведеться пояснювати не Зеленського.
Доведеться пояснювати Катерину.
Доведеться пояснювати Суворова.
Доведеться пояснювати Дмовського.
Доведеться пояснювати Муссоліні.
Доведеться пояснювати Петена.
І тоді раптом з’ясується, що Орден Білого Орла ніколи не був нагородою святих.
Він був нагородою державних інтересів.
Нагородою політики.
Нагородою епох.
Тому сьогодні постає просте питання.
Чи судять Зеленського за історію?
Чи історію використовують для того, щоб судити Зеленського?
І відповідь на це питання може виявитися значно неприємнішою для польських політиків, ніж для самого президента України. Це історія не про Зеленського , а про ста тарганів у голові нинішньої польської елітки. Але в польському суспільстві ,все ж , більшість людей не втрачає здорового глузду , за що ми і не перестаємо любити Польщу!
Володимир Цибулько