ОСТЕРІГАЙТЕСЯ… НЕВІДОМИХ СИМВОЛІВ, БО ВОНИ МОЖУТЬ БУТИ ШКІДЛИВИМИ

 

Символи, які нас оточують в повсякденному житті та якими ми часом користуємось мають власну енергетику та через неї впливають на наше життя. Буває, що простенькі на перший погляд «малюночки» мають таке значення про яке мало хто здогадується. Має символіка та її окремі складові елементи і вище згадане біоенергетичне поле, яке впливає на все що поруч, або на те символом чого вона стає. Цей вплив вже майже двадцять років тому доведений науково за допомогою спеціальних енергетичних вимірювань.

Проблемою енергетики символів, на прикладі міських та особистих гербів ще на початку 90-х років минулого століття вже займався фахівець з геральдики та біоенергетики, луганчанин Олег Житніченко. Займаючись вимірюванням біоенергетичного поля різних місцин, окремих предметів та людей, дослідник одного разу експериментально заміряв поля зображень кількох гербів міст і здивовано виявив, що «геральдичні картинки» відрізняються одна від одної своєю енергетикою. Експериментальні вимірювання показали, що різниться енергетика різних кольорів, окремих знаків та зображень предметів.

Але дуже цікавим практичним відкриттям було те, що коли за пару років Олег Житніченко «переміряв» всі герби з гербовника всієї  Російської імперії, і зафіксувавши в них енергетику від слабкої до сильної, не знайшов жодного з негативною. От така територіальна геральдика була до 1917 року…

А чи могла вона бути негативною в гербах того часу? Досліди дали ствердну відповідь – могла. Прикладом може слугувати експеримент з гербом міста Катеринослава. Звернула на себе увагу кількість шестикутних зірочок в синьому полі герба навколо вензеля імператриці, який як виявилося  ніс собі негативну енергетику. Тих зірочок був перебір, бо рекомендованим для вжитку числом було 7, а їх в гербі було 9. Коли прибрали одну з них на здійснили вимірювання енергетика вже була негативною.

Той факт, що всі офіційні герби внесені в державний гербовник мали позитивну енергетику, дає небезпідставний привід стверджувати, що в далекі від нас часи фахівцям з геральдики, що не приходили, як зараз з вулиці з кола архітекторів, педагогів та кого завгодно взагалі, були відомі секрети біоенергетики та її впливу на людей, міста та цілі території. Корективи, що вони вносили в проекти гербів стосувалися і цього боку складання (не малювання, як зараз) гербів, а не з метою зовнішніх поліпшень. Виправлення енергетичного балансу в бік позитиву, в наданих на розгляд спеціалістів проектів було одним з головних пріоритетів фахової праці знищеної революціями професії герольдмейстера.

Однозначно можна стверджувати, що після жовтневого перевороту 1917 року енергетичними дослідженнями на ниві геральдики ніхто не займався, на проблемі лежало природне табу для непосвячених невігласів. Але можливо, що знаючи цей бік справи хтось міг робити навіть навпаки. Про це красномовно може свідчити широке і тотальне використання п’ятикутної зірки, що при повороті на певний градус стає символом сатани.

Герби п’яти міст, що нині є на території сучасної Кіровоградської області, всі без винятку мали позитивну, але слабку енергетику. В своїх прижиттєвих публікаціях Олег Житніченко, наприклад детально аналізував позитивні та негативні елементи герба міста Олександрії  Херсонської губернії. Всі згадані п’ять гербів мали негатив від присутності на них двоголового російського орла, а герб Єлізаветграда мав на додаток ще й імператорський вензель.

Чим же виправили «проетанти»  ці п’ять гербів нашого краю? Цими елементами стали зображення Святого Георгія у трьох гербах та герба Херсонської губернії в гербах Бобринця та Олександрії, де був відсутнім державний герб з згаданим святим. Позитивом в губернському гербі було зображення хреста в синьому полі. Так «чорні» символи в гербах були енергетично врівноважені і перекриті «білими».

В наші дні мало хто з нефахових  «розробників» користується правилами геральдики, бо не всіх їх знають, а роблять лише вигляд знавців старанно «надуваючи щоки». А от стосовно енергетики нової символіки, то і говорити, що вона колись перевіряється годі. Тому сьогодні заново створювана символіка може мати не просто певні вади, але нести енергетичний негатив з відповідним впливом, бо розроблена вона не фахівцями, а випадковими людьми. Саме,і тому що нікому навіть не спадає на думку перевіряти її методом біолокації, має тещо навіть від вживаної символіки виникають проблеми, і ніхто про це навіть не здогадується.

За новий міський герб Кіровограда з неіснуючим в природі «вензелем святої» та інші подібні сучасні витвори дилетантів та заробітчан на ниві геральдики написано багато і говорити та сперечатися є про що. Але коли певні міста та регіони потрапляють в чорну смугу різних вітіюватих катаклізмів, то на думку спадає і можливий негативний вплив «неякісних» з енергетичної точки зору символів. А скільки таких гербів нині наплодили в Україні?

Доба української незалежності дала можливість увічнити свою національну символіку, а не принесених колонізаторами з Варшави, Санкт-Петербурга, Москви орлів, фортець, гармат, зірок. Конкурс на новий герб Кіровограда започаткувався рішенням міськвиконкому від 13 лютого 1992 року. Суттєвою проблемою  для міста Кропивницького стала обмаль знань з різних етапів історії міста, які переважно обмежувалися  покрученою більшовизмом радянською історіографією та, інколи, нарисом міського голови Олександра  Пашутіна. У ті часи робилися спроби ідеалізувати добу Романових на берегах Інгулу на противагу комуністичним десятиріччям, обходячи факти загарбання запорізьких земель під фортецю св. Єлисавети, депортації місцевого населення імператрицею Єлисаветою, ліквідації Січі тощо. Це призвело фактично до припинення ефективного герботворчого процесу.

Картинки по запросу герб кіровограда

Лише 1 червня наступного року після проголошення незалежності року міськвиконком відновлює роботу комісії-журі конкурсу. Через десять днів вона сформулювала вісім умов, зокрема, заборону (!) використання Малого герба України та герба Війська Запорізького в гербі тодішнього ще Кіровограда, заснованого на запорізьких землях, обласному центрі незалежної України. Не можна було також використовувати більше однієї фігури. “Отже, двоголовий імперський орел чи молот із зіркою там… можуть бути. Лякають членів комісії лише українські символи… На практиці це фактично означає, що прийнято буде зображення фортеці чи гармати”, – писав історикСергій Шевченко в статті тоді в пресі. Стурбованість громадськості не дала можливості завершити конкурс до встановленого терміну – 25 липня.
І лише через чотирі роки, не з першого заходу і без роботи конкурсної комісії 28 лютого 1996 року все ж міськрада 13 питанням затвердила герб Кіровограда з отією самою ніби однією фігурою, якою і стало схематичне зображення плану імперської фортеці св. Єлисавети. Що поробиш, коли рахують до одного лише так, як комусь  того треба. В описах та розясненях сказано, що головну фігуру – обриси фортеці, як і кольори, перенесено з герба 1845 року, збережено принципи спадковості символіки. Але в середині укріплення той принцип мовчки, без пояснень порушили: було замінено порівняно з 1845 роком реально існуючий у ХVІІІ – на початку ХХ століть вензель “ЕП” (Елисавета Петровна) на не вживаний раніше ніде в гербах, печатках і діловодстві нібито вензель “СвЄ” (Свята Єлисавета). Але святі везелів немають,бо це прерогатива лише короновах осіб! Це почало вводити в оману декого з приводу походження назви міста, щодо увічнення в якому імені цариці ніколи не виникало сумнівів ні в кого з єлисаветградців, зінов’євців, кіровчан, кіровоградців із ХVІІІ століття по кінець 1980-х.

А далі історик Сергій Шевченко в своїй статті коментує набуту містом містику після запровадження нового герба: «Чи то так співпало, чи 13 лютого із 13-им питання вплинули. Але за останні 18 років після вміщення до міськради зображення нового герба в будинку з колонами з’явилися небачені раніше тенденції, явища, рішення. Жоден з міських голів уже не обирається двічі на свою посаду. Приміщення захоплювалося силовими “масками”-шоу. Одного очільника міста ув’язнили, другого дотерміново переобрали, третій подав у відставку. Явні претенденти на цю посаду знімалися з перегонів чи й після перемоги судами.  Деякі кандидати вже після виборів гинули а автокатастрофах. У сесійній залі одного з скликань літали торти й яйця. У рекордні терміни звільнялися–відновлювалися заступники міського голови, ухвалювалися–відмінялися рішення про роздачу горищ, тротуарів, ринків, скверів, зелених зон та землі в цілому. Під колонами голодували підприємці. У палатках вимагали: “Кучму – геть!”. Тутешні виборчі комісії втрачали арифметичні навички вірного підрахунку голосів. У Кіровограді вперше у світі в ХХІ столітті тричі увічнили ім’я чинного міського голови попередньої каденції на майдані, меморіальній дошці та ззаду постамента.»

І чим це не містика? Нинішній герб згідно з правил геральдичного блазонування змогли описати лише з третьої чи четвертої спроби. І чого гріха таїти, що вже тоді в 1996 році в його недосконале зображення заздалегідь заклали «нинішні бунти за Єлисаветград», прикріпивши герб  до «байки про святу Єлизавету». Стосовно останнього, до дійсним фактом є текст опису герба зразка 1845 року у Своді законів Російської імперії, та відсутність у місті до 1917 року храмів імені цієї святої та хресних ходів їй присвячених. Історію вже не перепишеш, бо за рухом шахрайських рук всі уважно спостерігають…

Анатолій Авдєєв

http://mandarin-news.kr.ua/osterigajtesya-nevidomix-simvoliv-bo-voni-mozhut-buti-shkidlivimi/

MIXADV

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply