Інформаційна стрічка в соцмережах часто нагадує поле бою між фанатами зелених і шоколадних. При повній відсутності результатів і перемог. Бо шоколадні ні за яких умов не позеленіють, ну, і навпаки. Історично склалося так, що обидві форми стабільні, і одна в одну не перетікає. Будь-який аргумент опонента автоматично сприймається як ворожа пропаганда. Питання: на яку холєру витрачати шалені ресурси і час на дискредитацію противника, якщо це нічого не міняє в політичному розкладі сил? Вибори давно закінчилися, нові ще не починалися. Вічні в голову трахнуті процентщики, які продовжують підбурювати одних проти інших, про це не чули?
Може, знайдуться в штабах смертельних друзів світлі голови, які врешті припинять цей шалений фестиваль ненависті? Обом сторонам пора погодися, що, крім шкоди, він нічого державі не приносить.
Я розумію, що з путіним домовитися не можна. Але ж тут неначе всі свої. Ну, не можете ви один одного запроторити в буцегарню чи іншим способом усунути з політичного Олімпу – визнайте це, як реальність і зупиніться! Проголосіть врешті мораторій на ненависть. Ухваліть закон про заборону ненависті, як способу ведення політичної боротьби з кримінальною відповідальністю за його порушення. Розженіть САП і НАБУ як інструмент виконання політичних замовлень, а на їх місце наберіть детективів з країн, де слідчі не продаються! І нехай їх роботу перевіряє (а не скеровує) спеціальна місія ООН.
Якщо чесно – стомився жити в псарні. Всю ненависть – виключно ворогу!
Viktor Delyurman