Перш ніж бігти строчити на мене доноси, чи писати гнівні коментарі, спочатку дочитайте до кінця. Всі неадекватні коментарі будуть видалені разом із коментаторами.
Все що написане нижче, це моя особиста думка. Всі події, описані з мого життя, це лише приклад мого власного вибору. Всі наведені історичні факти такими і є.
Написано по причині прийняття закону № 2037 – ІХ
Антисеміт, це не той, хто ненавидить євреїв, а той — кого ненавидять самі євреї… Так що наразі, принаймі до цього часу, я з жодної сторони не попадаю в цю категорію.
Питання з історії.
Скільки євреїв було вбито в Україні, починаючи з 1944 року, після зміни окупаційних режимів, лише за те, що вони позиціонували себе як євреї ???
І скільки з того самого часу було вбито українців в Україні, і сибірських таборах, лише за те, що вони просто були українцями ??? Тисячі і тисячі…
Різниця просто колосальна, і неспівставна.
На мою особисту думку, всі люди взагалі діляться лише на дві категорії, незалежно від раси, національності, і т.д.
Це люди і гівно.
І кожен сам обирає, до якої категорії йому відноситись.
Коли я говорю люди, маю на увазі звичайних людей, не святих, з усіма їхніми гріхами і недоліками…, але які принаймі стараються бути людьми…
Зараз іде найстрашніша війна в Європі з часів ДСВ. Загинуло вже напевно більше мільйона українців, військових і цивільних. Влада не може? (не хоче?) зробити конкретних дій. Прийняти нормальних законів, щоб полегшити народу життя під час війни. Захистити біженців, забезпечити людей елементарним, хто втратив все. Зменшити податки, спростити ведення бізнесу.
Забезпечити нормально армію, і т.д. Ні, в нас найбільша проблема антисемітизм. Євреї в нас найменше захищені, і найбільше ображені? Президент єврей, верховна рада сплош євреї, вся влада євреї, олігархи євреї… Чим і ким вони ображені??????????
Чи правильно буде спитати, на кого???
Коли в лютому двадцять другого поперли ордою здичавілі москалі, я пішов до тцк сам, як і тисячі інших. На той час батько трьох неповнолітніх дітей, інвалід армії, бувший міський голова. Я не тікав, не ховався, та й взагалі міг спокійно сидіти дома, або виїхати за кордон з сім’єю. Та суть не в тому. Це був мій власний вибір, іти захищати країну. Моя сім’я вибрала лишитись в Україні. Це теж був їх вибір.
Тепер, з прийняттям цього закону, виходить що я йшов захищати всіх, хто живе в Україні, крім євреїв? І для їх захисту треба окремі закони приймати?
Пане президенте і народні депутати, ви які “антидепресанти” вживаєте?
Ви ще в квартал досі граєтеся?
А якже 24 стаття конституції? Чи конституція на паузі? Чи не на часі?
Стаття 24 Конституції України
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Щось не так із цією статтею? У нас все таки є різниця за якимось ознаками?
Наприклад я. У мене більше німецької крові, ніж української. Але я не кричу, що я етнічний німець, не кричу, приймайте спеціальний закон про мій захист. Звучить як абсурд, правда?
Мене виховали батьки як українця. Я живу все життя в Україні. Розмовляю українською мовою. Не виїхав в Німеччину. Пів життя займався громадською діяльністю на користь своєї країни. Відстоював свободу на Майдані. Віддав за ті роки для захисту країни все що міг, гроші, майно, здоров’я. Воював за Україну, інвалід війни, моє тіло все вкрите шрамами. Лише не достойний був у Бога честі загинути як воїн, захищаючи свою країну… Мої діти виховані українцями. Бо це все був мій вибір, ким і де бути. І я не вимагаю через це якогось особливого ставлення до себе, чи додаткових законів про захист. Я взагалі ні в кого нічого не вимагаю, і нічого ні від кого не чекаю. Тому що, все що я робив для цієї країни, держави, і людей було лише моїм власним добровільним вибором.
Скажу щось дуже страшне. Від мене не треба захищати євреїв спеціальними законами. В мене є побратими євреї, і друзі євреї, яких я поважаю, і при потребі сам встану на їх захист. І встану на захист інших моїх побратимів і друзів. Не тому, що вони євреї, поляки, українці, чи інші, а тому, що вони в першу чергу люди, а не гімно.
Також не треба мене лякати тюрмою за образу євреїв. Тому що, якщо ваші “патужні” Міндіч, Цукерман, Єрмак, та інші, гамно, то я їх так і буду називати. І мені по@й, що вони євреї. Якби міг добратися наприклад до Міндіча, то поступив би з ним за законами воєнного часу. Тому що через цього злодія, і таких як він, загинули тисячі кращих синів і доньок України, причому різних національностей. А ви з такими не те що нічого не робите, а виглядає так, що навпаки робите все можливе, щоб їх захистити від відповідальності перед законом.
Ви пане президенте і народні депутати, переставайте страждати херньою, і беріться вже за потрібні справи, всередині країни, поки влада у ваших руках. Бо всі ваші красиві слова нічого не варті, без реальних справ. Ви самі вибираєте бути вам людьми, чи бути гімном.
І пам’ятайте.
Народ вас привів до влади, народ вас і прибере. Жоден з ваших папєрєдніків не сидів там вічно.
P.S. лишаю під цим постом своє фото. Якщо я вас розізлив, стукніть по ньому важким предметом…
Роман Ванжула, військовослужбовець; сторінка автора у Фейсбук