Однією з величезних, я б сказав катастрофічних багів системи, було те, що як тільки у нас зʼявляється хоч щось технологічне і прогресивне (а таких прикладів багато) – то одразу переїжджає в іншу юрисдикцію. Де:
легко не прийде до тебе будь-який СБУшник і не попросить доляху;
- де податкові правила не змінюються кожен рік
- де можна захистити у судді свої права
- де можна нормально структурувати бізнес та залучити фінансування.
Та хоча б де є фондовий ринок…..
І ось історія з дронами, які вперше були потрібні десь, окрім України, все це продемонструвало. Можна було ще 100500 різних “….City” настворювати, але якщо ти два роки обіцяєш відкрити експорт зброї…. А потім різко його зупиняєш і хочеш, як Трамп або Мухаммед ібн Салман, сидіти і геополітично сам вирішувати куди і де хто буде постачати… то треба для цього спочатку бути президентом США… або краще спадкоємним принцом арабської держави. Чи хоча б мати когось поруч, хто думає, не як прикурити на цьому, а чи взагалі це можливо технічно.
І переконаний, що як колись маскі-шоу з айтішниками, так і зараз ця ситуація чітко дала сигнал всьому нашому мілтеху, як воно буде насправді. Не на красивих слайдах, а в реальності.
Але проблема навіть глибше. За 7-м років абсолютно не зʼявилось жодного стимулу залишати бізнес в Україні, якщо є можливість його перевести в іншу юрисдикцію. Як мінімум, щоб потім режисер “Слуги народу” та інші кулебаєві у тебе різко в структурі власності не зʼявилися.
І тому, навіть там де ми очевидно маємо супер перевагу і унікальну можливість взяти лідерство (а все ж таки тут є чим пишатися), то втрачаємо через неефективність системи і бажання рулити на рівні з арабськими монархами, призводить рівно до зворотнього результату…. Де втрачаєм і можливості зараз, і на багато років вперед.
P.S. Давайте ще раз розкажемо на марафоні про drone deal. Може так воно спрацює.
Ярослав Железняк, заступник керівника партії “Голос”; сторінка автора у Фейсбук