Потрясіння насуваються на весь світ. Вони складаються з росту агресивних намірів, посилення старих воєн та конфліктів і початок нових, паніки в економіці і світі фінансів. Те, що зараз, лише початок і те, що підкралося, потребує відповіді – що робити нам?
Від того, як поведе себе Україна, залежить існування держави. Без перебільшення! Тому для цього треба зробити кілька важливих висновків і дій. Невідкладно!
По-перше, не переоцінити власні можливості. Бачу, що багато хто вважає – нам вже нічого не страшно. Нагадує “хуже нє будєт” десь років сім тому. Варто запамʼятати назавжди – буде, якщо до надмірної впевненості додати недооцінку небезпеки. Ми підходимо до періоду, коли кожна країна буде рятувати себе сама.
По-друге, не вважати себе кращими за інших. Воно як продовження попереднього “по-перше”. Європейські країни з сильними державними і суспільними інституціями мають перевагу в тому, що у нас державні інституції здебільшого корумповані, гнилі і засновані на беззаконні. І хоч суспільні часом вражають, з гангреною в державних, яка при Зеленському розвинулася на грунті безкарності для своїх і слухняних, далеко не зайдеш.
По-третє, повернутися до адекватності і притомності. Люди під час сімейної кризи на Сейшели не їздять і намагаються забути старі колотнечі і сварки, принаймні на час подолання. В перекладі на нинішні обставини – не плюють в протягнуту руку політичних опонентів і не розтринькують 30 мільярдів бюджетних коштів на власні піар-програми типу “кешВбак” поки військовим не підняли зарплату.
По-четверте, навіть в Русі київські князі в найважчі часи скликали віче і слухали народ весь. На відміну від московських царів. У нас зараз царя нема і на князя не тягне, хоч дуже хоче. Проте чути він спроможний тільки себе і тих, хто дає гроші. А це призводить до посилення проблем. Як і надмірна концентрація влади – Зеленський навчився користуватися цими можливостями для себе і друзів, але не для України. І він далі буде чіплятися в повноваження мертвою хваткою, але не змінить авторитарний стиль правління на притомний. Хоча коаліція національної єдності була потрібна вчора – сьогодні вона звучить як коаліція національного порятунку.
Пʼяте: армія потребує і змін, і замін, і підтримки. Без нового військового менеджменту (в широкому розумінні) у нас не буде власних нормальних озброєнь і стратегій. Без підвищення зарплат військовим буде рости демотивація і роздратування. Без встановлення граничного терміну служби (хоча б три роки служби – рік відпочинку під час війни), мобілізація буде малоефективною. А закривати очі на поширені корупцію і беззаконня в ТЦК – тільки поглибити проблеми з мобілізацією і посилити напругу в суспільстві.
Шосте: європейські реформи. Верховна Рада повинна щотижня наздоганяти план приведення законодавства у відповідність до норм Євросоюзу. І почати з фундаментальних питань – суди, правоохоронні органи, прокуратура тощо. Не починає. Взагалі не торкається. Чому? Бо парламентська більшість досі не може сказати “ні” Зеленському, якому незалежна від нього правова система просто не потрібна. Тобто навіть почати реформи неможливо. Хто там казав про вступ в ЄС у 2027? З такими власними вихідними даними і зовнішніми обставинами? Ну-ну.
Наш дім горить з 2014. Так, ми стоїмо, але це не привід вважати, що вистоїмо за будь-яких умов. Ці умови створює влада, але і всі українці також. Ми маємо вимагати від влади адекватності. Хоча б штормами під їхніми соцмережами для початку. Від усіх нас залежить чи не згорить все вщент. Бо “Brave new world”, який насувається, зовсім не чудесний.
Володимир Ар’єв
Джерело: https://censor.net/ua/b3606222