П’ятий рік повномасштабного вторгнення виявив неочевидну правду: спільний ворог нас об’єднав, але різні обставини виживання починають нас дистанціювати.
Нове дослідження КМІС за шкалою Богардуса зафіксувало «золотий стандарт» солідарності щодо переселенців, але водночас висвітлило тривожні цифри стосовно тих, хто опинився за кордоном або в окупації.
Чи стане соціальний тиск у мережах бар’єром для повернення мільйонів біженців? Чому слово «росіянин» діє як тригер навіть щодо захисників у лавах ЗСУ, якщо вони мають етнічне російське коріння? Аналізуємо, чому дистанція 3.9 до мешканців окупованих територій є викликом для майбутньої реінтеграції та чому іспит на єдність почнеться не в день перемоги, а вже зараз — у наших думках про «своїх» і «чужих».
Читайте також: Як українці бачать майбутнє України та чи йдуть до єднання
Хто найближчий до серця?
Згідно з результатами опитування «Омнібус», українське суспільство демонструє дивовижну згуртованість щодо тих, хто ділить із ними повсякденні труднощі всередині країни. Проте дистанція до тих, хто опинився в інших обставинах — в окупації чи за кордоном — починає повільно зростати.
- Внутрішньо переміщені особи (ВПО) 3.1 (Найвища толерантність)
- Біженці за кордоном 3.6
- Російськомовні громадяни 3.7
- Українці в окупації 3.9
- Етнічні росіяни (громадяни України) 4.3 (Найбільша дистанція)
Феномен ВПО: 98% прийняття
Це «золотий стандарт» солідарності. Майже кожен українець готовий бачити ВПО своїм сусідом чи колегою. Це доводить, що спільна доля «людей, які втратили дім, але залишилися з країною», є найсильнішим клеєм нашої нації. Рівень ксенофобії тут майже нульовий (1%).
Хоча 89% населення загалом приймають біженців, 11% демонструють «прохолоду». Соціологи зазначають: засудження часто фокусується на молодих чоловіках, які виїхали. Це тривожний сигнал для майбутньої демографії — соціальний тиск у мережах може стати бар’єром для повернення мільйонів людей після війни.
Таблиця 1. На яку соціальну дистанцію готові допустити жителі України представників декількох соціальних категорій, %, жовтень 2025 року
| % у стовпчику | Біженці за кордоном | ВПО | Українці в окупації | Російськомовні громадяни | Громадяни України російської національності |
| Члени родини, друзі, сусіди, колеги | 47 | 58 | 41 | 47 | 38 |
| Жителі України | 43 | 40 | 41 | 35 | 30 |
| Гості України | 6 | 1 | 9 | 9 | 11 |
| Не пускав би в Україну | 5 | 1 | 9 | 8 | 21 |
| Разом | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
| Середня соціальна дистанція | 3.6 | 3.1 | 3.9 | 3.6 | 4.3 |
Окупація: заручники чи зрадники?
До українців, що залишилися в окупації після лютого 2022-го, ставлення складніше. Дистанція 3.9 свідчить про наявність упереджень у 18% опитаних. Хоча більшість (72%) вважає їх жертвами обставин, існує гострий запит на справедливість.«Держава має чітко пояснити: хто колаборант, а хто просто виживав під дулом автомата. Відсутність зрозумілої комунікації створює ґрунт для засудження, що критично ускладнить реінтеграцію звільнених територій».
Найбільш хвороблива точка — ставлення до етнічних росіян-громадян України. Індекс 4.3 та 32% ксенофобного ставлення — це результат «перенесеної агресії». Українці, цілком логічно ненавидячи окупантів (індекс 6.5 до росіян-мешканців РФ), підсвідомо переносять це почуття на своїх співвітчизників.
Читайте також: Скільки ще часу українці готові нести тягар війни – опитування
Експеримент з формулюванням:
Коли КМІС запитував про «громадян України російської національності», негатив склав 32%. Але варто було змінити формулювання на «росіяни, жителі України», як рівень ксенофобії злетів до 43%. Сама назва «росіянин» діє як тригер, затьмарюючи факт наявності українського паспорта.
Володимир Паніотто попереджає: «Це нераціональна реакція. Етнічні росіяни захищають Україну в лавах ЗСУ нарівні з іншими. Тільки громадянська ідентифікація, а не походження, має значення для єдності».
Детальний розподіл соціальної дистанції (шкала Богардуса), %, жовтень 2025 року
| % у стовпчику | Біженці за кордоном | ВПО | Українці в окупації | Російськомовні громадяни | Громадяни України російської національності |
| Членів родини | 30 | 36 | 23 | 32 | 22 |
| Друзів | 9 | 9 | 7 | 7 | 6 |
| Сусідів | 6 | 11 | 8 | 8 | 7 |
| Колег по роботі | 2 | 2 | 3 | 2 | 2 |
| Жителів України | 43 | 40 | 41 | 35 | 30 |
| Гостей України | 6 | 1 | 9 | 9 | 11 |
| Не пускав би в Україну | 5 | 1 | 9 | 8 | 21 |
| Разом | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
| Середня соціальна дистанція | 3.6 | 3.1 | 3.9 | 3.6 | 4.3 |
Читайте також: Довіра в умовах виснаження: як змінилися настрої українців наприкінці 2025 року
Висновки для майбутнього
Україна станом на березень 2026 року — це суспільство з високим запасом міцності, але з виснаженими нервами. Найкраща новина — ми майже повністю прийняли ВПО. Найгірша — ми починаємо «охолоджуватися» до тих, кого війна відкинула за кордон або в тінь окупації.
Єдність — це не відсутність розбіжностей, а здатність не дати їм стати приводом для внутрішньої війни. Наш головний іспит почнеться в день перемоги, коли всі «дистанції» доведеться зводити до нуля.
—
Олекса Захар для «Аргумент» на основі пресрелізу КМІС