Березень 2026 року став часом великого похмілля для російської економіки. Система «смертономіки», яку Владислав Іноземцев визначив як найбільш ефективний спосіб використання людського життя через смерть за гроші, почала давати збої.
Цей аналіз Владислава Іноземцева співзасновника та члена Ради, Європейський центр аналізу та стратегій — похмуре, але математично вивірене препарування російського режиму станом на березень 2026 року. Термін «смертономіка», який він ввів у обіг, став ідеальним визначенням системи, де смерть громадянина на фронті приносить його родині більше грошей, ніж він зміг би заробити за все життя. Проте сьогодні ця машина починає «буксувати».
Те, що у 2022–2023 роках виглядало як геніальний вихід для Кремля — перетворення війни на «приватну справу» найманців за величезні за мірками РФ виплати — сьогодні перетворилося на ненаситну вирву, що поглинає трильйони рублів без видимого результату на карті.
Путін відмовився «фіксувати прибуток» у моменті, коли це було можливо, і тепер його «наркотик смерті» поступово стирає межу між бажаним та дійсним, ведучи країну до масштабної бюджетної кризи.
Сильна сторона цієї системи завжди полягала в її глибоко ринковому характері. Кремль купував тих, хто не знайшов свого місця в цивільній економіці: людей із боргами, без освіти, безробітних або тих, хто перебуває під слідством. Для таких верств населення пропозиція отримати мільйони за контракт та 200 тисяч рублів місячного утримання виглядала як лотерейний квиток.
Це дозволяло режиму вести війну, не турбуючи «середній клас» великих міст і уникаючи масових протестів. Гвинтики цієї машини гинули мовчки, а їхні сім’ї отримували «гробові», які ставали капіталом для покупки квартир у провінції. Проте на п’ятому році війни виявилося, що ресурс «добровільної смерті» не є безмежним.
Читайте також: Росія як фабрика фашизму: зло не зникло, а набуло форми путінізму
Ірраціональність м’ясорубки
Сьогоднішня слабкість смертономіки обумовлена її включеністю в ірраціональну бюрократичну машину. Якщо на початку вторгнення «ціна життя» базувалася на окладах у 35–45 тисяч рублів, то до 2025–2026 років орієнтири злетіли до 215 тисяч на місяць, а премії за підписання контракту сягають рекордних 4,1 мільйона рублів у деяких регіонах (наприклад, у ХМАО).
Фактично, вартість річного перебування солдата на фронті зросла вчетверо. У будь-якій нормальній ринковій системі здорожчання ресурсу веде до підвищення ефективності його використання. Але не в армії РФ. Ми спостерігаємо дивовижний парадокс: людський ресурс стає «золотим», проте Міноборони продовжує використовувати його в безглуздих «м’ясних штурмах» та походах по газових трубах.
Цей розрив між «постачальниками» (Мінфіном та регіонами, що виснажують бюджети) та «утилізатором» (Міноборони, яке не рахує трупи) робить систему вкрай вразливою. Лише на одноразові виплати бюджет витрачає до 800 мільярдів рублів на рік.
Якщо ж підняти всі виплати до рівня, який забезпечив би необмежений приплив рекрутів, це коштуватиме додаткові 2–3 трильйони рублів на рік — суму, яку російська скарбниця на фоні падіння цін на нафту просто не витримає. Смертономіка перетворилася на бізнес із від’ємною рентабельністю, де кожне наступне «замовлення» коштує дорожче за попереднє, а вихлоп на фронті залишається нульовим.
Читайте також: Путінізм розвинувся в фашизм
Іронія долі полягає в тому, що смертономіка створила ілюзію стабільності, яка і заколисала Кремль. Суспільство звикло до війни як до комерційної операції, сформувавши культуру «готовності бути вбитим за гроші».
Це переконало Захід у здатності Росії воювати вічно. Але сьогодні цей образ тріщить: втрати на фронті (35 тисяч на місяць) почали перевищувати темпи вербування.
Основний контингент маргіналів вичерпано, доходи в цивільному секторі ростуть, а війна виглядає нескінченною. Путін опинився в пастці: він не може підвищити ціну, бо немає грошей, і не може оголосити мобілізацію, бо боїться зруйнувати ту саму «ринкову ілюзію», на якій тримався його режим чотири роки.Читайте також: Рашизм – ракова пухлина для людства. Палата число «Z»
Мобілізація чи фінансовий крах
На початку п’ятого року війни перед Кремлем стоять лише два шляхи, і обидва ведуть до катастрофи.
Перший — радикальне підвищення виплат, що вимагатиме 8% ВВП на війну, що є неможливим для автаркічного режиму на межі бюджетної кризи.
Другий — нова хвиля мобілізації, яку лобіюють військові. Проте мобілізованим доведеться платити такі ж величезні суми, як і контрактникам, інакше соціальний вибух буде миттєвим. Отже, економічна логіка не міняється, міняється лише ступінь примусу. У 2026 році мобілізація мільйона осіб виглядає нереальною через її руйнівний вплив на ринок праці та соціальну стабільність.
Читайте також: Як саме і чому фашизм став головною ідеологію в Росії
Підсумовуючи, можна сказати, що «смертономіка» виявилася ефективним, але короткочасним інструментом. Вона допомогла Росії адаптуватися до санкцій та створити образ непереможності, але водночас позбавила армію стимулів до вдосконалення тактики та стратегії.
Навіщо вчитися воювати розумом, якщо можна купити ще 30 тисяч життів на місяць? Тепер, коли ринок порожній, а ціна за «одиницю товару» стала космічною, система починає розвалюватися зсередини. Путін намагається грати в «Цивілізацію» на максималках, забувши, що в реальності ресурси мають звичку закінчуватися саме в той момент, коли диктатор повірив у свою безсмертність.
—
На основі статті Владислава Іноземцева для Riddle Russia