Щойно отримала від Ставидлянського старости пана Владислава Кивгили світлини музею Історії визвольної боротьби, відкритого за сприяння Обласного краєзнавчого музею Центральної України роки зо три тому в селі Ставидла Олександрійської територіальної громади.
Тоді ми з відомим поетом Олександром Косенком, першим заступником Кіровоградської обласної ради Юрієм Семенюком і директором краєзнавчого музею Борисом Шевченком@ відвідали голі ще тоді стіни музею, що пах свіжою фарбою, глиною і був холодний, як в той зимовий день зовні.
Мало вірилося у захопливу розповідь сільського старости пана Владислава про грандіозні плани наповнення експонатами невеличких пустих кімнат, де посиротіло тулилася до стін якась незграбна скриня, а в дальньому кутку іншої кімнати печально висіли чорні прапори Чорних козаків з символікою, яку я бачила вперше.
Та поїздка була авансованим набігом щодо створення творчого простору, ініційовану Олександром Косенком і Дмитром Смельняком – власником популярної кнайпи «Бамбетель» на базі його садиби на хуторі Чорних козаків з назвою «Гасло».
Тож, музей мав стати однією з значущих локацій реалізаціі проекту.
Мій прогресуючий тоді песимізм сьогодні потерпів повне фіаско!
Вже третій рік працює і набирає оберти «Гасло», гуртуючи навколо себе літературних аматорів і метрів, а отримані нині фото музею повністю переконали, що мріяти просто необхідно, бо мрії збуваються!
Ви подивіться на ці світлини! Колись пусті стіни і простір кімнат, здавалося тоді маленького музею, наповнився цікавими і рідкісними експонатами, з якими жорстко розправлялася радянська влада, спільними зусиллями наших співгромадян ми реанімуємо зруйновану і спаплюжену нашу історію, називаємо речі і події своїми іменами, змінюємо ракурс бачення тих часів, в нетрях яких намагалися поховати наші чесноти і наших героїв.
Хвала і честь всім, хто долучився до створення осередку нашої памʼяті, нашої славетної історії, яка писалася і пишеться кровʼю визволителів, яку ми не повинні забувати!
Я впевнена, що в цьому році наші гості і письменники, які будуть працювати в режимі «Гасла» пильніше придивляться до експонатів нашої національної скарбниці, надихнуться подвигами співвітчизників і відтворять їхні образи у своїх творах, донесуть до читачів велич української душі і відданість рідній Батьківщині.
Нинішнє молоде покоління вже добре знає, що це не просто пафосні фрази – патріотизм, самопожертва, а реалії нашого життя, без чого не може існувати країна, людина, майбутнє.
Слава Україні! Слава нашим мужнім пращурам! Слава ЗСУ!
Олена Надутенко