3 березня 1890 р. у с. Червоновершка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кропивницький район Кіровоградської області) народився український військовий діяч, останній отаман Холодноярської повстанської організації – Герасим Нестеренко.
Г. Нестеренко здобув освіту у вчительській семінарії містечка Новий Буг. Згодом пішов вчителювати. Працював у школі с. Обознівка.
У 1915 р. мобілізований до лав царської армії. У 1916 р. служив у складі 449-го запасного стрілецького полку на Південно-Західному фронті. Наступного року направлений на навчання до школи прапорщиків в Одесу. У 1917 р. демобілізувався.
Наприкінці 1917 р. був одним з організаторів осередку Вільного козацтва у Добровеличківці. Є підстави вважати, що спільно з козаками із сусідніх волостей приймав участь у боях з червоними за станції Адабаш і Новоукраїнка.
У 1919 р. вже діяв, як самостійний отаман. Улітку 1919 р. під час оборони Компаніївки розбив загони червоних, які наступали з Бобринця та Єлисаветграду. У серпні 1919 р. зайняв Єлисаветград, однак був змушений покинути місто через наближення значних сил Добровольчої армії. У вересні 1919 р. організував наступ на Єлисаветград, який на той час знаходився під контролем білих, однак не зміг закріпитися у місті й був змушений відійти на Компаніївщину.
У 1920 р. приймав участь у Першому Зимовому поході. Зокрема, у квітні 1920 р. у взаємодії з підрозділом Івана Дубового та полком Чорних запорожців загін Г. Нестеренка зайняв Бобринець. У травні 1920 р. Г. Нестеренко приймав участь в бою за Тульчин.
Улітку 1920 р. Г. Нестеренко очолив курінь Низових запорожців, однак згодом його замінив на цій посаді Василь Недайкаша, а Герасим опинився у штабі Запорізької дивізії.
У 1921–1922 рр. Г. Нестеренко проводив партизанську боротьбу проти червоних на території сучасних Кіровоградської та Черкаської областей.
Після арешту чекістами І. Загороднього та інших отаманів був змушений перейти радянсько-румунський кордон. Згодом опинився у таборі для інтернованих. У Румунії працював на різних роботах (переважно у галузі сільського господарства). Підтримував зв’язок з української політичною еміграцією.
Наприкінці травня 1945 р. заарештований співробітниками СМЕРШ.
15 квітня 1946 р. особливою нарадою МВС СРСР Г. Нестеренка засудили до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Подальша доля Герасима невідома.