22 лютого 1918 р Німеччина скористалася зривом мирних переговорів у Бресті, почала наступ по всьому фронту, тому Ленін опублікував декрет-заклик «Социалистическое Отечество в опасности!». Щойно утворена більшовицька Червона армія одразу ж відгукнулася. Загін червоних балтійських моряків на чолі з Павлом Дибенко захопив ешелон і втік аж до Самари.
23 лютого 1918 р. під Псковом зазнала першої нищівної поразки від військ Кайзера (розбіглася, щойно почувши про наближення військ ворога). Мабуть далися взнаки старої доброї традиції ВМФ Московщини – втопити флот, здати супротивнику все і назвати це «героїчною обороною»….
23 лютого 1918 р Кайзерівська Німеччина зажадала від Росії визнати незалежність Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії та України.
І хоч 23 лютого 1918 р армія (РСЧА) зазнала першої нищівної поразки від військ Кайзера, з’явилася легенда про якусь перемогу над німцями, на честь якої було встановлено свято День Радянської Армії.
І ми, тепер вже старше покоління, і наші батьки та діди у когось служили в тій армії. Особисто мій дід зняв золоті погони в1917 році і не став служити ні червоним , ні білим. А його молодші брати розбрелися по різним арміям. Хто “городами до Будьоного”, а хто до Симона Петлюри. Такі були часи… І зараз часи не кращі, бо не всі воюють за Україну… Поруч з нами в тилу є ті, хто наводить ракети та дрони на наші міста, а хтось стріляє з того боку.
Анатолій Авдєєв