Московuтu люблять говорити про «споконвічні традиції і вєлікую культуру». Та якщо подивитися уважніше, більшість їхніх символів — запозичені або привласнені.
Ось кілька прикладів.
Boдka.
Технологію перегонки спирту завезли з Європи за Петра І. До цього на московії пили брагу та медовуху.
Пельмені.
Походять від китайських цзяоцзи.
У російську кухню потрапили через Сибір і торгові шляхи.
«Бліни».
Страва, відома ще в Стародавньому Римі.
Її готували різні народи задовго до появи «російської традиції».
Матрьошка.
Прототип — японська фігурка Фукуруджі.
У Росії з’явилася лише наприкінці XIX століття.
Самовар.
Подібні пристрої використовували в Персії та Китаї — не для чаю, а для кип’ятіння води.
Музичні інструменти.
Гармонь — із Центральної Європи.
Балалайка має тюркське походження, а назва пов’язана з українським словосполученням «балакати лайкою» (бо самі розумієте, що під ту балалайку найчастіше звучить).
Штани.
З’явилися після контактів із Київською Руссю та степовими народами. До того населення носило довгі сорочки та лапті.
Валянки.
Запозичені у фіно-угорських племен.
Кокошник.
Традиція комі-перм’яцьких жінок — не слов’янський винахід.
Мова.
Літературна російська сформувалася пізно, значною мірою на основі староболгарської (церковнослов’янської). Раніше на тих теренах широко використовувалися тюркські діалекти.
Висновок
Культура росте з обміну.
Імперія — з привласнення.
Різниця проста: перше пам’ятає коріння, друге — стирає його. А те, що назвали «споконвічним», часто виявляється просто добре забутим чужим.