Нема жодного значення, якими були загиблі поліцейські – хорошими людьми чи «перевертнями у погонах».
Тому що Русінов стріляв не по кожному з них особисто – він стріляв у державу-перевертня, у поліцію як у сволочну антинародну частину сволочної антинародноі державної системи, яка вже понад тридцять років під цинічну демагогію про демократію та права людини не просто садистськи знущається над трудовим українським народом – вона в буквальному змісті цього слова здійснює геноцид українства.
Також не має значення, якою людиною був Сергій Русінов.
Цими днями про нього написано багато різного, але абсолютно точно ясно одне: він за своє життя вже стільки настраждався і натерпівся від можновладців-перевертнів, від усіх без винятку органів влади-перевертнів та всього того що зазвичай називається державою і також є гидотним антинародним перевертнем, що вже сприймав їх виключно як ворогів народу і своїх особистих ворогів.
Він вже повністю втратив віру у закон і справедливість, і тому «зустрів» поліцейських у своєму рідному забутому Богом і приреченому внутрішніми окупантами на вимирання Нехворощі так само, як ще зовсім недавно «зустрічав» зовнішніх окупантів на фронті.
Як тих хто прийшов його вбивати.
В тій Україні, якої завжли прагнув і прагне трудовий український народ, і Русінов і поліцейські залишилися б живими.
В тій Україні, яку за тридцять п‘ять років Незалежності «розбудувала» підла зажерлива антинародна «українська політична еліта», «синдром Русінова» може стати масовим.
Не одиниці, а мільйони українців уже давно в такому ж як Русінов морально-психологічному стані – тому що повсюдні, в усіх без винятку, від найвищих до місцевих органах влади «перевертні» вже так «дістали» народ, що далі нікуди.
Пожнуть те, що понад тридцять років сіяли.
Аркадій Корнацький
Джерело: https://censor.net/ua/b3598718