У ці дні 11 років тому відбулись події, які змінили вектор розвитку українського суспільства і держави. Рано-вранці 30 листопада 2013-го “Беркут” жорстоко побив учасників Євромайдану, а наступного дня, 1 грудня, в центрі Києва зібрались сотні тисяч обурених українців.
Ці та наступні події, відомі як Революція гідності, обернулись, серед іншого, й сотнями кримінальних справ проти тих, хто бив чи вбивав людей і хто віддавав накази це робити. Судові процеси, відомі як справи Майдану, розтягнулись на роки, і досі багато з них не доведені до кінця. Про те, чому розгляд справ просувається так повільно й що може це змінити, Суспільне розпитало керівника Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням справ Майдану Офісу генпрокурора Олексія Донського. Розмову подаємо зі скороченнями.
— Скільки обвинувальних вироків винесено у справах Майдану на сьогодні?
— На сьогодні засуджено 87 осіб, із них 32 — до позбавлення волі. Половина з цих 32 людей відбувають покарання, щодо інших вироки винесли заочно, за процедурою in absentia. Двоє засуджених — високопосадовці, також 34 правоохоронці, з яких один — керівник правоохоронного органу, і 45 цивільних осіб — так званих тітушок.
Виправдальних вироків щодо справ, які веде Офіс генпрокурора (частину справ ведуть регіональні прокуратури), винесено вісім стосовно 12 осіб. Частина вироків досі на стадії оскарження.
Читайте також: У справах Майдану є близько ста вироків, але 40 відсотків з них — виправдувальні
— Які кримінальні провадження, пов’язані з подіями Революції гідності, досі в судах?
— Офіс генпрокурора розглядає 147 таких справ, за ними звинувачують 318 осіб. Разом із регіонами йдеться про десь 180 справ. Це передусім особливо тяжкі злочини, де терміни давності не пройшли, а також тяжкі, де особи переховуються від слідства. Практично по всіх подіях Майдану досі є справи, які розглядають у суді.
— Чи багато справ, які вже не розглядають через сплив строку давності?
— На сьогодні від кримінальної відповідальності за строком давності звільнено близько 100 осіб. Не можна сказати, що це складні справи: обвинувальні акти щодо переважної більшості з цих людей були скеровані до суду ще п’ять-шість років тому. Просто вони довго перебували в судах — безпрецедентно довго тривав розгляд, часто без вагомих підстав.
Особливо тяжких злочинів ці справи не стосуються.
— Який актуальний стан провадження щодо подій 20 лютого 2014 року на Інститутській, коли на Майдані загинули найбільше людей? Це одна з найгучніших справ.
— Якщо йдеться про безпосередніх виконавців цього злочину, тобто “Чорну роту”, то за однією зі справ Святошинський райсуд столиці вже ухвалив вирок, за яким четверо людей засуджено й одну виправдано. Зараз щодо цього вироку триває апеляційний розгляд.
Обвинувальні акти щодо працівників спецроти “Беркута”, які переховуються, у порядку спеціального судового провадження наразі розглядають суди. Це стосується всіх без винятку встановлених судовим розслідуванням осіб, які вчиняли вбивства на Інститутській 20 лютого 2014 року.
Інший рівень — це організатори злочинів, а саме колишнє керівництво держави та правоохоронних органів. Цю справу зараз розглядає Броварський суд Київської області. Там фігурують фактично всі колишні керівники держави. Їм інкримінують не лише події 20 лютого, а й події 18 лютого — денні й нічні, тобто проведення антитерористичної операції [на Майдані].
Також важливий блок проваджень, пов’язаних із 20 лютого — це особи, які знищували сліди злочину, тобто зброю, з якої вбивали людей, документацію, а також допомагали працівникам спецроти “Беркута” переховуватись і згодом залишити територію країни. Ці справи так само скеровано до суду і вже є кілька вироків.
итайте також: Засідання у справі про вбивство Веремія зірвано: немає підсудного і одного з присяжних
Майдан Незалежності 20 лютого 2014 року. УНІАН/Євген Малолєтка
— Щодо засуджених до позбавлення волі, про які терміни йдеться?
— Там різноманітне покарання від трьох-п’яти років до довічного терміну. До нього заочно засудили Олега Янішевського.
За вбивства на Інститутській 20 лютого двоє “беркутівців” отримали по 15 років позбавлення волі.
— Скільки людей із тих, хто має процесуальний статус у справах Майдану чи отримав підозру, зараз перебувають у міжнародному розшуку?
145 осіб. Зокрема, 26 високопосадовців та керівників правоохоронних органів, 53 правоохоронці, по троє прокурорів та суддів та 35 цивільних осіб. Більшість із них переховуються у Росії чи на тимчасово окупованих територіях.
— У таких справах важливе сприяння Інтерполу. Чи воно є?
На жаль, у справах Майдану Інтерпол часто відмовляється оголошувати людей в міжнародний розшук. Там вважають, якщо справа повʼязана з політичними подіями, розшук таких людей суперечить правилам організації. Але Інтерпол не єдиний інструмент: ми використовуємо, наприклад, також договори про міжнародну правову допомогу з окремими країнами й очікуємо, що якщо підозрювані чи обвинувачені з’являться на території таких країн, їх затримають і екстрадують до України.
— Ви говорили, що справи довго розглядають у судах, бо їх затягують. Але, як розумію, іноді це може бути через велику кількість доказів і загалом матеріалів справи.
— Так, тут проблема багатогранна. Дійсно, є багатоепізодні справи, в яких чимало потерпілих — для їх розгляду треба більше часу. Наприклад, візьмемо максимально складну справу в цьому плані — за подіями 20 лютого. Там 150 епізодів щодо вбивств, замахів на вбивства, [застосування] зброї. Цю справу розглядали п’ять років — якщо врахувати, що потім кілька проваджень обʼєднали в одне — і вона вже добігла кінця. Так, це був зразковий процес з погляду організації, але є справи з одного чи кількох епізодів, які й досі перебувають у судах. Їх затягують, а реакції немає.
Читайте також: Родичі Героїв Небесної сотні бояться розвалу розслідування справ Майдану
— На яку саме реакцію ви очікуєте?
— У 2028-му, 2029 році почнуть закінчуватись терміни давності щодо особливо тяжких злочинів, крім тих, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Тут важливо внести зміни до кримінально-процесуального законодавства, які унеможливили б затягування справ. Наприклад, є підготовче провадження, яке можна проводити й у письмовому режимі. Питання винуватості осіб на ньому не встановлюється, але через те, що якась зі сторін не зʼявляється, ця стадія може затягнутись на роки. Ми просимо обмежити її 15 днями.
Те ж стосується судового розгляду. Якщо до закінчення строку давності залишається рік чи два, варто нормативно прописати, що суди мають слухати такі справи в пріоритетному порядку по три чи чотири рази на тиждень. Це ж не лише у справах Майдану важливо.
— Чому ці терміни досі не встановили?
— Ми не раз комунікували з профільним комітетом Верховної Ради, розробили законопроєкт. Офіс не є субʼєктом законодавчої ініціативи, але ми сподівались, що у профільному комітеті до нас прислухаються. Один із законопроєктів, який знімав бодай частину проблем, прийняли в першому читанні за три дні до початку повномасштабної агресії, 21 лютого 2022 року. І так він і зупинився.
Ми розуміємо, що для адвокатів затягування справи — це можливість забезпечити інтереси підозрюваних і обвинувачених. Очевидно, що нові правила невигідні адвокатському середовищу, тому і є така протидія змінам.
Учасники Євромайдану 28 листопада 2013 року. Фото: УНІАН, 28 листопада 2013 року
Читайте також: Адвокати “Небесної сотні” вимагають позачергово скликати Раду, щоб зберегти слідство у справах Майдану
— Які пріоритети роботи департаменту на наступний рік?
— Дійти в якнайбільшій кількості справ, які зараз у судах, до вироків. Цього року ми дійшли до 10 обвинувальних вироків. Це краще, ніж торік, але все одно дуже мало.
Інший важливий елемент — доведення російського впливу на злочини Майдану. Так, їх вчиняли українські правоохоронці, але і вони, і вся вертикаль української влади тоді були інструментом у руках російської влади.
Є чимало доказів впливу керівництва російської держави та російських правоохоронців на, відповідно, керівництво української держави та правоохоронців щодо вчинення злочинів під час Майдану. І нам важливо саме процесуальними засобами довести неправдивість, невідповідність реальним обставинам наративу російської пропаганди, що в Україні нібито відбувся державний переворот, який і призвів до війни. А ми доводимо на підставі доказів, що все відбувалося якраз навпаки: першою була російська агресія, яка мала гібридні форми.
Конкретні особи, яким повідомлено про підозру, брали участь у цій агресії щонайменше з листопада 2013 року. А Майдан був уже реакцією на неї. Довести це ми хочемо не лише в інформаційній площині, а й конкретними вироками. Зараз відповідні обвинувальні акти вже розглядаються в судах. А українські посадовці отримали підозри в державній зраді — й це свідчення залученості Росії до, зокрема, насильницьких дій.
Наприклад, колишній заступник керівника РНБО отримав підозру в державній зраді через події 30 листопада 2013 року. Це був перший суттєвий злочин, який відбувся під час Майдану й багато в чому визначив подальший перебіг подій. І ми отримали прямі докази участі в цих подіях осіб, які вчинили державну зраду, яких використовувала Російська Федерація.
Ще один важливий блок роботи — злочини, які досі не розкрито. Це вбивства 22 січня — Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа Сеника. Вони складні за криміналістичними характеристиками: вчинені в умовах неочевидності, за наявності в тій місцевості численних правоохоронців та цивільних осіб. І розкриття цих перших убивств Майдану — дуже болісне й проблемне питання.
—
Дарина Коломієць, опубліковано у виданні СУСПІЛЬНЕ