Часом хочеться закрити очі… Але ми мусимо їх розплющити. Бо правда — болюча. І вона про нас.
За останні 50 років людина знищила 90% всіх світових запасів великої риби.
22% риболовецьких районів океану — вже повністю виснажені.
Ще 44% — на межі колапсу.
Щороку, полюючи на «цінну» рибу, людство викидає назад у море 27 мільйонів тонн іншої живності — зазвичай мертвої або приреченої.
Морське дно у багатьох районах так зоране тралами, що на ньому вже не здатне жити жодне створіння. Це — підводні пустелі, створені нашими руками.
Зникло 70% світових лісів.
З того, що залишилося:
близько 30% — роздроблені, деградують,
і вирубуються зі швидкістю 50 квадратних миль на рік.
Понад 45 тисяч озер — зникли. Назавжди.
Щороку хімічна промисловість виробляє понад 100 мільйонів тонн 70 000 різних органічних сполук.
І щороку додається ще понад тисяча нових.
Лише мала частина з них перевірена на безпеку для людини і природи. Все інше — експеримент на живій планеті.
25% видів птахів — знищено.
Ще 11% — на межі вимирання.
18% усіх ссавців, 5% риб, 8% видів рослин — під загрозою повного зникнення.
Коралові рифи — найбагатша з водних екосистем — гібридно вмирають. Їх нищить:
масове виловлювання риби,
хімічне забруднення,
хвороби,
і підвищення температур.
Вже вичерпано 30% всіх відомих ресурсів планети. Без вороття.
Це не просто статистика.
Це дзеркало.
І в ньому — наше обличчя як виду, який живе не на планеті, а проти неї.
Якщо ми здатні все це знищити — то ми здатні й зупинитися. І почати відновлювати. Поки не пізно. Але часу — критично мало.
Вячеслав Дроздов