Мав би почувати себе героєм дня. Бюджетний комітет підтримав мою пропозицію і у проекті держбюджету на 2026 р. передбачено плюс 2 млрд. грн. на гуманітарне розмінування. Мав би гучно радіти і дзвонити побратимам на запорізький напрямок – робота піде, будемо очищати нашу землю. Але підстав для радощів мало.
По перше, у владі мало хто розуміється на важливості розмінування. Чого варті лише заяви про “все без винятку розмінуємо за 5-6 років”. Мої друзі-сапери називають іншу формулу – “рік війни дорівнює десяти рокам розмінування” і додають, що швидше просто не буває. Рахуйте самі. Як приклад, наводять Хорватію, де після війни за незалежність вже пройшло 30 років і розмінування лише зараз вийшло на фініш.
Друга підстава – банальне шулерство Кабміну. У бюджеті-2025 на гуманітарне розмінування було передбачено 3 млрд. грн. Із них станом на липень цього року освоїли лише близько 300 млн. Ви ж розумієте, в усьому винні погані фермери, які не встигли подати заявки до геніального Кабміну. Що ж робити, гроші просто забрали із спецфонду і порозкидали по різних статтях видатків. Розмінування зачекає, тат у нас горять і прокурорські зарплати, і велике будівництво відстає від графіку.
Тому поява у проєкті бюджету-2026 двох млрд. на розмінування у мене особливих радощів не викликає. Все може повторитися один в один – 90% коштів знову приховають і знову, “фермери в нас не такі”.
Які ризики блокування роботи по розмінуванню? Лише одні – загиблі і покалічені комбайнери і трактористи, підриви цивільних автомобілів, дорослих та дітей. У відносно спокійному тилу це уявити важко, але на нашому напрямку такі трагедії були регулярно. До повноти картини – лише один приклад фермера із Херсонської області Олександра Гаврилюка. Він купив примітивний металодетектор, самі обстежують поля, знаходять міни, викопують і самостійно вивозять. Ризики – страшні, а Кабмін каже, що немає бажаючих розміновувати.
І наостанок. Сьогодні у Японії відкривається масштабна Конференція з питань протимінної діяльності України UMAC2025. Візьмуть участь наші урядовці, цілий оргкомітет, окрема група великих експертів із числа народних депутатів. Буде багато слайдів, красивої звітності української влади і оплесків на адресу “чемпіонів світу з розмінування”. Лише за гроші з відряджень можна було б розмінувати і землі Олександра Гаврилюка і десятки інших фермерських господарств. Але навіщо? Кому треба – хай шукає міни сам, а хто підірветься – ми їх туди не посилали…
Сергій Рудик, народний депутат України, полковник ЗСУ; сторінка автора у Фейсбук