Після того, як у Штатах двадцять чотири роки тому сталося 11 вересня і почалася Війна-з-тероризмом, західна преса стала багато міркувати про такий цікавий феномен: навіть програючи на полі бою, світовий тероризм по-своєму перемагає в доктринальному, так би мовити, плані. Ну наприклад, загроза терактів змушує цивілізацію вводити норми безпеки, які обмежують права і свободи громадян. І відбувається девальвація тих самих ідеалів, на які тероризм, в кінцевому рахунку, й цілиться.
Не кажучи вже про зростання невпевненості в завтрашньому дні, яка породжує розгубленість=істеричність=поляризацію суспільства, а це вже = розвал цивілізованих правил гри.
Сьогодні ми все те саме бачимо в значно ширшому вимірі. Щоб вижити, Україна копіює купу практик рашизму, який на неї напав. (Я ще в 14-му казав із цього приводу – “с кєм подєрьошся, от того і набєрьошся”). Ну бо а що робити? Яким би кривим це запозичення практик не було, концептуально воно неуникне, на жаль.
Щоб протистояти відточеним прийомам маніпуляцій з демократичними процедурами, в Румунії ввімкнули зняття “тік-токових” маріонеток через конституційний суд. У Франції агентку Марін 
притиснули формально за любов до длінного рубля, але ж ми розуміємо, що головне тут – не те, як цей рубль до неї потрапив, а саме те, ЗВІДКИ.
Тим паче всі розуміють, шо якось геть не ідеалом європейської демократії були вчорашні вибори в Молдові, да.
Авжеж, десь у сферичному вакуумі всі ми хотіли б, щоб Добро (тобто “наші”!) перемагало по-чесному. Але “воно так не робе”. Гарний приклад – США Дональда Трампа, де наступ виконавчої вертикалі одразу на всі хвалені правила й традиції тамтешньої демократії досі не зустрічає СПРАВДІ організованого опору – тому що ці самі правила подібного просто не передбачають!
Як там писав Іван Якович: “Се до бою чоловіцтво зі звірством стає”… Цікаво було б дожити й подивитися, які мутації врешті-решт відбудуться з цим “чоловіцтвом”.
Бо ж навіть якщо воно й переможе, то лишиться сильно покусаним…
Олександр Михельсон
Джерело: https://censor.net/ua/b3576804