У Росії свято: Путін і Трамп збираються зустрітися на Алясці. Для когось це просто географічний факт і зручність логістики – міжнародному злочинцю Путіну не треба складати складний маршрут перельоту, щоб обійти санкції і ризики арешту.
Але для Росії це важливий символічний факт, бо Аляска – це частково «своя земля», нехай і умовно американська. І зустріч на ній – це визнання її історичних прав і територіальної величі держави, що колись простягалася на три континенти.
Аляска була продана США за часів царя-реформатора Олександра II в 1867 році за ціну в 7,2 млн доларів (приблизно 150 млн доларів у нинішніх цінах) – на той час, до відкриття там родовищ золота і нафти, це вважалося для Росії вигідною ціною за далеку, важкодоступну і обтяжливу територію.
Однак, у ХХ столітті, в радянський період, з його оновленою мрією про світове панування, напівжартівлива-напівсерйозна ностальгія за Аляскою все міцніше утверджувалася в масовій свідомості, підкріплена легендами про те, що Аляска була не продана, а здана в оренду на 99 років, а також про те, що пароплав з американським золотом затонув і гроші так і не були отримані. А в 1990 році поп-група «Любе» (до речі, улюблена група Путіна) випустила мегапопулярний хіт «Не валяй дурня, Америка!», в якому закликала США повернути Аляску.
Читайте також: Пацієнт з Білого дому. Чому психіатри (й не тільки) стривожені погіршенням стану Дональда Трампа
І в цьому сенсі майбутній саміт – свого роду символічний реванш. Мова йде не про повернення Росії території, а про повернення Росії на світову арену в якості легітимного гравця, який говорить на рівних з американським президентом. Саміт ще не відбувся (і не виключено, що він в останній момент зірветься), але Росія вже здобула важливу дипломатичну перемогу, і не випадково російська пропаганда зараз тріумфує: «Аляска наша!» точно так само, як 11 років тому вона раділа «Крим наш!».
Швидше за все, підсумки переговорів не матимуть великого стратегічного і військового значення: навіть якщо Трамп і Путін про щось домовляться (хоча «домовленість з Путіним» — оксюморон, з професійним чекістом за визначенням не може бути домовленостей, можливі тільки різні варіанти маніпуляції з його боку, і російський лідер відомий своєю патологічною схильністю до брехні та порушення всіх обіцянок і зобов’язань), у них немає негайних способів змусити Україну виконувати їхню угоду, і в цьому головна відмінність аляскинського саміту від мюнхенської змови: у 1938 році Гітлер був готовий захопити Судети і всю Чехословаччину силою, а сьогодні Росія не здатна сама навіть захопити оголошені своїми області Східної України, для цього їй потрібна дипломатична допомога Трампа.
Путін вважає, що диктує з позиції сили, але в реальності він знаходиться в уразливому становищі: розрекламоване «літнє наступання» принесло більш ніж скромні результати (не більше 4000 кв. км території), і до початку осінніх дощів залишилися лічені тижні. Також і припинення повітряної війни сьогодні важливіше для Росії, ніж для України, яка останнім часом все успішніше атакує російські стратегічні об’єкти, викликаючи хаос в аеропортах і на залізницях, підриваючи нафтобази, військові аеродроми, зброярські склади і підприємства ВПК: поки Росія бомбить житлові квартали українських міст, Україна методично знищує критичну інфраструктуру противника.
Читайте також: Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти
Про що б не домовилися Путін і Трамп на Алясці, це не настільки важливо, як сам факт і весь цинізм цієї зустрічі: через три з половиною роки після початку злочинної війни, після незліченної кількості скоєних Росією військових і гуманітарних злочинів Володимир Путін, як ні в чому не бувало, прибуває з візитом до США, щоб обговорити, як йому завершити і легітимізувати свої територіальні захоплення.
Поряд з недавнім скандальним візитом високопоставленої делегації російської Держдуми на парламентський конгрес у Швейцарії (Італія для цього в обхід санкцій дозволила проліт російського борту), цей саміт свідчить про повзучу нормалізацію російського режиму. Схоже, що Захід проходить всі хрестоматійні стадії прийняття неминучого: від заперечення і гніву до нинішнього торгу, за яким послідують депресія (втома від війни) і, нарешті, смирення, прийняття факту російської анексії і перекроювання кордонів.
Читайте також: Чи скотиться Америка в технофашизм?
Але нового Мюнхена не буде. Україна не підкориться вимогам новоявлених імперіалістів, які мріють про новий поділ світу – Путін хоче контролю над пострадянським простором і Східною Європою, Трамп шукає «великої угоди» з Росією, яка розв’яже йому руки для протистояння з Китаєм. Україна є «твердим горішком», прикрою перешкодою для їхніх геополітичних планів – і вона не віддасть свою землю, свободу і незалежність, відвойовані кров’ю: аляскинська змова натрапить на українську волю.
Більш того, історія Аляски служить хорошим нагадуванням про те, що імперії не витримують своїх територіальних амбіцій, як писав британський історик Пол Кеннеді у своїй класичній праці The Rise and Fall of the Great Powers. Зрештою, саміт проходитиме в місці, яке колись було російським, за яким вона безсило ностальгує і яке вже ніколи до неї не повернеться.
—
Sergei Medvedev, опубліковано на сторінці автора у Фейсбук