Отримавши від імператриці Катерини II практично необмежені повноваження для освоєння і розширення Новоросії з центром у Кременчуку, князь Григорій Потьомкін віддав наказ військам генерала Петра Текелія, які у червні 1775 року поверталися з турецького походу, повністю зруйнувати Підпільненську Січ, а все майно та козацькі архіви вивезти до Петербурга.
Незважаючи на те, що кошовий отаман Петро Калнишевський відмовився оборонятись, він разом із старшиною був звинувачений у захопленні та присвоєнні чужої власності, намаганні створити незалежне управління і заарештований.
3 серпня 1775 року російська імператриця Катерина II видала маніфест, яким оголосила про ліквідацію Підпільненської січі, звинувативши запорожців у захопленні та присвоєнні чужої власності та намаганні створити незалежне управління.
Січ була повністю зруйнована, її майно і архіви — вивезені у Петербург, а територіальні володіння козацтва були приєднані до Новоросійської губернії зі столицею у місті Кременчук. Частині козаків вдалось врятувались втечею до Османської імперії, де вони у 1792 році в дельті Дунаю заснували Задунайську січ.
При ліквідуванні Січі московським військом було вивезено до Москви архіви козацтва. Серед цінних документів опинився і унікальний екземпляр першої в світі конституції – Конститутції Пилипа Орлика. Зараз вона знаходиться в архівах країни-агресора.
Публікує пан Андрій Таран:
3 серпня, минає 250 років з дня, коли імператриця Катерина II видала маніфест про остаточну ліквідацію Запорозької Січі. Ця подія, що відбулася в 1775 році, стала одним із найтрагічніших і найболючіших епізодів в історії України, адже вона символізує не лише знищення козацької держави, а й прагнення Москви стерти українську ідентичність і державність.
Знищення Запорозької Січі не було спонтанним рішенням. Це був кульмінаційний етап планомірної і цинічної політики Російської імперії, спрямованої на повне підкорення українських земель. Російські монархи завжди сприймали козацтво як загрозу своїй владі, адже воно уособлювало собою свободу, демократичні цінності та незалежність. Запорозька Січ, з її унікальною системою самоврядування, виборною владою та військовою міццю, була справжнім оплотом української державності. Вона стала прикладом того, як в умовах чужоземного панування можна зберегти дух свободи. Саме тому імперія прагнула знищити Січ, аби прибрати будь-які натяки на українську державність. Ліквідація Запорозької Січі була останнім елементом української автономії, її знищення остаточно закріпило російське панування над українськими землями. На колишніх козацьких землях почали засновувати нові адміністративні одиниці, а козацьку історію намагалися забути.
Сьогодні, через 250 років, ми бачимо, як історія повторюється. Російська імперська політика не змінилася. Якщо у 1775 році метою було знищення Запорозької Січі, то сьогодні росія прагне знищити незалежну і суверенну Україну. Події 2014 та 2022 років є прямим продовженням політики Катерини II. Мета та сама — знищення української державності. Річниця ліквідації Запорозької Січі нагадує нам, що наша боротьба за незалежність — це не щось нове. Це продовження багатовікового протистояння з російським імперіалізмом. Знищення Січі стало трагедією, але не зламало український народ. Козацький дух свободи зберігся і передавався з покоління в покоління. Сьогодні ми бачимо, що цей дух живе, що наша історія — це не лише сумні сторінки, а й джерело сили та натхнення. Наша єдність і воля до перемоги — це найкраща відповідь на будь-які зазіхання ворога, чи то 250 років тому, чи то сьогодні. Ми знаємо свою історію, цінуємо свою ідентичність і ніколи не відмовимося від нашої свободи.
Валерій Карпунцов в мережі Фейсбук