На вихідних вирішили ми культурно збагатитися — з’їздити в Черкаси. Ну як це буває: у стрічці всі ті Черкаси — як картинка, все добре .Тому спокуса поїхати серйозна.
Та щойно вийшли з машини — і стало якось… незвично.
Не чхаємо. Очі не сверблять. Дихати стало легко.
Виявляється — амброзію там знищили. Повністю.
І я питаю: НАВІЩО?! Кому вона заважала? Це ж не просто бур’ян — це стиль життя, безкоштовний фітнес для імунітету. Ми то розуміємо , як ніхто .А в них — екосистему стерильно вилизали!Навіщо ?Де екологі ?
А трава? Та це взагалі — в серпні зелена!
У нашому місті вже давно, як і повинно бути, все засохло. А в Черкасах — полив. ВОДОЮ! По-старому. Ну що за відсталість? Ми в себе вже давно перейшли на прогресивну систему: зелена фарба з балончика! Раз — і дерево свіже, два — і газон, як в Англії. І поливати не треба, і бюджет зекономили, і лайків повна стрічка.
Далі — тротуари.
І що я там не побачив? Правильно — оновлення!
Ніхто нічого не здирає, не перекладає, плитка вся рівна! Це що — повна зрада? А як же сезонне оновлення за 50 мільйонів, де змінюється більш , як 1000 м. доріжки.А стару кажуть , що покладуть у іншому місці. Оце зайнятість населення.
І ще одне: бордів мало. Читати нічого.
Один побачив — про безбар’єрність. Зрадів, думаю: зараз буде про тротуари для всіх, пандуси через кожні 5 метрів… А там написано, що безбар’єрність — це створення робочих місць для людей з інвалідністю.
Та ну, серйозно? У нас під «безбар’єрністю» розуміють по іншому …по державному . А тут — якась соціальна відповідальність. Ну хто так робить?
Одним словом, Черкаси від нас сильно відстали.
Ні тобі кольорових ялин, ні плиткових баталій, ні …
Треба думати, як допомогти сусідам. Може, надіслати гуманітарку: пару балонів зеленої фарби, банер «Плитка — це настрій міста», та інструкцію, як із бур’яну зробити бренд громади.
А поки — додому. У наш рідний, інноваційно-бур’янистий мегаполіс, де амброзія — то не алерген, а душа народу!
Микола Цуканов