Велика Британія слідом за Францією оголосила, що може визнати Палестину як повноцінну державу. Таку заяву глава британського уряду зробив на тлі повідомлень про катастрофічну гуманітарну ситуацію в Секторі Гази. RFI Українською з’ясовує, чому пан Стармер оголосив про це саме зараз і за яких умов таки підтримає незалежність Палестини під час вересневої Генасамблеї ООН.
Автор:Андрій ГородиськийРеклама
Умови Кіра Стармера
Прем’єр-міністр Сполученого Королівства Кір Стармер оголосив, що його країна визнає Палестинську державу, якщо Ізраїль «не зробить суттєвих кроків, щоб припинити жахливу ситуацію в Газі». Серед них — згода на припинення вогню, зобов’язання дотримуватися міцного, довгострокового миру та відродження перспективи створення двох держав.
Крім того, Ізраїль повинен дозволити ООН постачати гуманітарну допомогу палестинцям та відмовитися від анексії територій на Західному березі ріки Йордан.
Інакше Велика Британія голосуватиме за визнання Палестини на Генеральній Асамблеї ООН у вересні, — резюмував Кір Стармер.
Я завжди казав, що ми визнаємо Палестинську державу як внесок у справжній мирний процес у той час, коли це матиме найбільший вплив на рішення про створення двох держав. Тепер, коли це рішення під загрозою, час діяти, — зауважив також глава британського уряду.
Палестинський рух ХАМАС, за словами Кіра Стармера, повинен звільнити решту заручників, скласти зброю і прийняти той факт, що більше не відіграватиме ключової ролі в управлінні Сектором Гази.
Ізраїльське МЗС розкритикувало заяву Лондона, назвавши зміну позиції британського уряду «нагородою для ХАМАС». А прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу заявив, що «Стармер винагороджує жахливий тероризм ХАМАС і карає його жертв».
Чому саме зараз?
Кір Стармер оголосив про намір визнати Палестину на тлі погіршення гуманітарної ситуації в Газі, де Ізраїль продовжує військову операцію проти ХАМАС. Медіа та правозахисники попереджають, що палестинському місту загрожує масовий голод.
Міжнародна організація з моніторингу голоду повідомляє, що гуманітарна криза в Газі «досягла тривожної та смертельно небезпечної точки». Зокрема, із квітня до середини липня понад 20 тисяч дітей лікувалися від гострого недоїдання, понад три тисячі з них — від важкої форми.
Тель-Авів заперечує голод в Газі і до минулої неділі блокував постачання гуманітарних вантажів.
На початку цього тижня Франція оголосила, що почне скидати гуманітарну допомогу для жителів Сектора Гази з повітря. 28 липня канцлер Німеччини оголосив про створення повітряного мосту для «доправлення харчів та медикаментів» у співпраці з Францією та Великою Британією. Ці три країни також планують незабаром відправити своїх міністрів закордонних справ до Ізраїлю.
Газа та постачання гуманітарної допомоги туди були однією з тем пресконференції за результатами зустрічі Кіра Стармера із президентом США Дональдом Трампом у понеділок, 28 липня.
Сам пан Стармер пояснив своє рішення щодо Палестини «нестерпною ситуацією» в Секторі Гази та побоюванням, що ідея «двох держав для двох народів» щодня стає дедалі менш реалістичною.
Велика Британія традиційно підтримує Тель-Авів, але нинішня заява Кіра Стармера є «ознакою, що чинну політику Ізраїлю більше не можуть підтримувати європейські країни. Навіть ті, для яких критикувати такою мірою те, що робить Ізраїль, справді є новинкою», — сказала в коментарі RFI Французької професорка британської цивілізації в Університеті Сорбонна Нова Полін Шнаппер.
Слідом за Францією
Як повідомляла RFI Українською, 24 липня президент Франції Еммануель Макрон написав у мережі Х, що Париж визнає державу Палестина на Генеральній Асамблеї ООН у вересні.
Пан Макрон також надіслав відповідного листа лідеру Палестинської Автономії Махмуду Аббасу. У ньому, зокрема, написав, що, зробивши крок до визнання, Франція має намір «зробити вирішальний внесок у мир на Близькому Сході» та «мобілізувати всіх своїх міжнародних партнерів, які бажають взяти в цьому участь».
П’ята республіка, таким чином, стала першою країною G7, яка оголосила про готовність визнати Палестинську державу.
Наступного дня після заяви Макрона 250 депутатів від керівної Лейбористської партії Сполученого Королівства закликали прем’єра наслідувати приклад французького президента. А ще раніше, під час свого візиту до Великої Британії 10 липня, Еммануель Макрон особисто закликав Кіра Стармера спільно визнати Палестину. Але свою заяву Макрон зробив, не чекаючи на Лондон.
Організація визволення Палестини, а також радикальний палестинський рух ХАМАС привітали рішення Парижа. Зокрема, назвали його таким, що «відображає відданість Франції міжнародному праву та її підтримку прав палестинського народу на самовизначення».
Глава ізраїльського уряду Беньямін Нетаньягу розкритикував рішення Макрона, заявивши, що воно «винагороджує терор» та є екзистенційною загрозою для Ізраїлю.
А от заяву Кіра Стармера у США поки не критикували.
Визнання Палестини
Загалом 144 зі 193 країн-членів ООН визнають Палестину як державу. Україна зробила це 1988-го, ще як радянська республіка. Палестина визнала незалежність України у січні 1992-го. А 2001 року сторони встановили офіційні дипломатичні відносини.
Останніми серед європейських країн — торік — Палестину визнали Ірландія, Іспанія, Норвегія та Словенія.
До літа 2025-го одразу три з п’яти членів Ради Безпеки ООН: Франція, Велика Британія та США, — були проти визнання. У 2011 році Палестинська автономія подала заявку на повноправне членство в Організації Об’єднаних Націй, але Радбез її відхилив. Відтоді палестинці мають в ООН статус держави-спостерігача: можуть брати участь в Генасамблеї, але не голосувати.
Суперечки навколо Палестини спалахнули після Першої світової війни, коли Ліга Націй доручила Великій Британії створити на цій території державу для євреїв. Після Другої світової вже ООН проголосувала за розділення палестинських земель на дві держави: для арабів та євреїв.
У 1947 році Британія вийшла з управління Палестиною, і Ізраїль одразу оголосив про створення держави. Кілька арабських країн почали війну проти молодої країни, але ізраїльтяни вистояли і навіть окупували частину земель, виділених для арабів.
Відтоді арабо-ізраїльський конфлікт не вщухає. Серед варіантів його розв’язання найбільш широку міжнародну підтримку має ідея «двох держав для двох народів». Але і в Ізраїлі, і в Палестині є радикальні рухи, які заперечують компроміс.