Після ухвалення законопроєкту №12414 , що обмежує автономність ключових антикорупційних органів України — НАБУ та САП, — Європейський Союз перейшов до прямого політичного тиску на президента Зеленського. 0 Цибулько Володимир Політичний експерт, письменник, блогер Секретар Національної Спілки Письменників України Особисті заяви лідерів ЄС — Урсули фон дер Ляєн, Еммануеля Макрона, Фрідріха Мерца, Кіра Стармера — засвідчують зміну тональності з дипломатичного партнерства на систему публічних попереджень та ультиматумів.
Єврокомісія вже заморозила весь фінансовий потік по лінії Ukraine Facility, вимагаючи повернення незалежності НАБУ і САП та дотримання процедури призначення керівника Бюро економічної безпеки. Ці вимоги вже не є предметом дискусій — вони стали умовами виживання системи допомоги Україні загалом. У цій ситуації, в залежності від результатів голосування у Верховній Раді, можемо прогнозувати два основні сценарії розвитку подій.
Сценарій №1: Провал голосування за відновлення незалежності НАБУ і САП 1. Політична дестабілізація і поява запиту на нову коаліцію Провал голосування буде сприйнятий і в Україні, і за її межами як відкрите політичне самогубство Володимира Зеленського. ЄС та США вдадуться до публічного делегітимування українського керівництва, зупинять будь-яку бюджетну підтримку та можуть ініціювати обмеження на участь окремих представників ОП у міжнародних форматах. У Раді зросте тиск знизу (суспільства та активістів) і зверху (партнерів) на створення нової коаліції — Уряду національного порятунку.
2. Розкол «Слуги Народу» і зростання впливу запасних проєктів Усередині «Слуги народу» посилиться фракційна криза: умовна «група ОП» (Єрмак, Умеров, Татаров) зіштовхнеться з більш прагматичними депутатами, які розуміють наслідки втрати легітимності. Частина депутатів перейде під крило «Розумної політики» Розумкова, яка буде позиціонувати себе як «вихід з глухого кута».
3. Запит на «Європейську Солідарність» На фоні краху ілюзії про «реформаторів» із Банкової, суспільство радикально переорієнтується на тих, хто: відкрито підтримує курс на ЄС, не має шлейфу участі в обмеженні НАБУ/САП, має досвід взаємодії з партнерами. ЄСолідарність отримає нову хвилю підтримки як політична сила, яка може очолити перехідний період до перевиборів.
4. Падіння рейтингів президента і можливість дострокових виборів Соціальні протести, посилені економічною кризою через замороження підтримки ЄС, виведуть тисячі на вулиці. У разі збереження вуличної активності до жовтня-листопада можливий зрив держбюджету, що запустить сценарій дострокових парламентських або навіть президентських виборів навесні 2026. Зеленський втратить залишки монополії на владу. Він буде змушений або піти у політичну тінь, або радикалізуватися (наприклад, через запровадження НС/ВП — що тільки посилить його ізоляцію).
Сценарій №2: Парламент ухвалює закон про повернення незалежності НАБУ/САП
1. Формальне збереження курсу, але втрата довіри Навіть у разі правильного голосування, інституційна довіра вже втрачена. ЄС не повірить більше у «щирі наміри», а вимагатиме системних гарантій. Плівки Міндіча та історія із атакою на САП/НАБУ вже завдали репутаційного удару — не лише Зеленському, а й усій архітектурі «антикорупційного фасаду».
2. Пошук цапів-відбувайлів Зеленський буде змушений жертвувати топовими фігурами, щоб задовольнити вимоги Заходу і зняти тиск: Офіс президента може позбутися Андрія Єрмака; Татаров може бути «відданий на розтерзання»; можливі кадрові чистки у Верховній Раді і Кабміні (наприклад, звільнення керівника фракції Слуг, окремих міністрів).
3. Загострення протиріч в ОП Після символічних жертв всередині Офісу почнеться внутрішній переділ впливів. Послаблення Єрмака запустить нову війну за контроль над ресурсами, призначеннями та інформаційними потоками. У публічному полі Зеленський залишиться сам, без щита Єрмака, але й без можливості знову побудувати довіру.
4. Падіння рейтингу і повзучий кінець режиму Плівки Міндіча (а також імовірні наступні витоки) доб’ють спробу Зеленського повернути імідж. Восени 2025 року він стане токсичним гравцем: міжнародна ізоляція (окрім протокольних візитів), розпад внутрішньої підтримки, вибуховий запит на нове політичне обличчя або системне оновлення влади.
5. Реакція суспільства Громадянське суспільство не повірить у «розкаяння» і «перезавантаження» зсередини. Протести восени 2025 можуть перейти з політичного русла у антивладне, з гаслами «Зеленського у відставку». Якщо до того моменту Банкова не запустить сценарій переформатування уряду чи зміни прем’єра, ситуація стане неконтрольованою.
Висновок
Зеленський потрапив у стратегічну пастку, відкривши «скриньку Пандори» атакою на незалежні антикорупційні інституції. У будь-якому з варіантів — чи в разі провалу, чи в разі відкату назад — довіра втрачена, а вихід з кризи тепер лежить не в руках Банкової, а в новій політичній конструкції, яку диктуватимуть як громадяни України, так і зовнішні партнери. Рекомендована позиція для демократичних партій: Побудувати єдину об’єднавчу платформу за відновлення дії Конституціі. Кожна партія платформи може мати свої ідеї на майбутнє, але майбутнє починається з відновлення конституційного устрою! Утриматися від «переможного» тону після провалу Зеленського. Чітко зафіксувати позицію щодо: передчасного припинення повноважень президента, створення технократичного уряду, перезапуску коаліції без ОП, відновлення довіри до європейського курсу. Головна політична боротьба осені: не між “Слугами” і “ЄС”, а між авторитаризмом і поверненням до парламентської республіки, до верховенства права і прозорого управління.