Заздалегідь анонсовані “дуже жорсткі заяви” Трампа щодо Москви багатьох розчарували. Перш за все, Трамп фактично відклав до вересня введення нових санкцій проти російського нафтового експорту.
У цьому сенсі заяви американського президента виглядають продовженням тієї тактики, якої він дотримується ось уже півроку, відкладаючи під різними приводами перехід до політики тиску на Москву, до якої його незмінно закликали в Києві та в європейських столицях, зазначає аналітичний проєкт RE:RUSSIA.
Водночас можна говорити про деякі цілком принципові зміни в підході Трампа до “російської проблеми”, принаймні на риторичному рівні. Досі саме обговорення нових військових поставок Києву перебувало в його адміністрації під жорсткою забороною.
Тепер Трамп не тільки заговорив про такі поставки, а й дав зрозуміти, що предметом обговорення можуть бути як оборонні, так і наступальні озброєння, а також – також і далекобійні ракети, здатні наносити удари по цілям у російських столицях – Москві та Петербурзі. Хоча питання про постачання таких ракет не стоїть зараз у практичній площині, воно може бути поставлене в майбутньому, натякають у Вашингтоні.
За своєю суттю “дуже жорсткі заяви” Трампа є поверненням до доктрини спецпосланця Кіта Келлога, який ще наприкінці січня пропонував поєднувати заходи економічного тиску і погрози розширення поставок зброї Україні як важелі тиску на Москву. Трамп відмовився від цієї доктрини і протягом шести місяців грав у “доброго копа”, де-факто дозволивши Путіну підготуватися і розгорнути масштабний наступ на українському фронті в найбільш сприятливих умовах.
Читайте також: Обіцянки-цяцянки Трампа: 50 днів Путіну на розгром України або заключення миру?
“Дуже жорсткі заяви” слід, судячи з усього, розглядати як попередження Москві, що ця пауза закінчується і восени Вашингтон готовий розгорнути арсенал суттєвих заходів проти Росії. У тому числі це стосується санкцій проти покупців російської нафти.
При тому що всю російську нафту неможливо прибрати зі світового ринку, об’єктом тиску з боку Вашингтона може виявитися конкретна країна – Індія, на яку сьогодні припадає близько 40% експорту сирої нафти з Росії. До осені цього року на нафтовому ринку з високою ймовірністю складеться ситуація, коли надлишок пропозиції дасть змогу замістити до половини цього обсягу – в основному близькосхідними поставками. Це позбавить Індію частини доходу, який вона отримувала протягом останніх років від реекспорту переробленої російської нафти до Європи, але не стане катастрофою для ринку.
Утім, чи виконає Трамп свої погрози – все ще залишається під питанням.
Повернення до Келлога
Дональд Трамп нарешті натягнув кепку “злого копа” щодо Москви. Однак у вже звичній манері шокуючий популізм одних його заяв зміщує фокус уваги і заважає адекватно оцінити сенс інших. Першими в даному випадку можна розглядати довірчі запитання Трампа, звернені до Володимира Зеленського, – чи може Україна завдати ударів по Москві і Петербургу? -які Білий дім цілком продумано “злив” пресі (про них дізналися одразу і Washington Post, і The Financial Times). Як друге – несподіване рішення, що погано піддається поясненню, і рішення відкласти нові заходи щодо посилення економічного тиску на Москву на 50 днів.
Саме як відкладання санкцій сприйняв заяву Трампа російський фондовий ринок, який виріс на 2,7% після оголошення цієї новини. Здивування таким великим терміном висловила і глава європейської дипломатії Кая Каллас. Світові нафтові ринки заяву Трампа просто проігнорували.
Такий скептицизм абсолютно виправданий. Уперше про можливе посилення економічного тиску на Москву Трамп заявив ще 30 березня, коли в глухий кут зайшли переговори з Росією в Ер-Ріяді, тобто понад три місяці тому. Однак уже через кілька днів він відправив до Москви Стіва Віткоффа з новою переговорною місією.
Коли і цей раунд переговорів провалився, посилення тиску на Москву в Києві та в європейських столицях від Трампа чекали на початку травня, вважаючи, що це питання вже узгоджено. Проте Трамп скористався кволим приводом – натяком Путіна на можливу зустріч у Стамбулі, щоб знову відкласти їх. Коли ж і ця можливість не реалізувалася, Трамп чинив тиск на Сенат, не дозволивши йому розглядати законопроєкт Ліндсі Грема про тарифи щодо покупців російської нафти.
Читайте також: Небезпечний новий світ трампізму
На тому етапі дії Трампа могли пояснюватися підготовкою операції проти Ірану. Але факт полягає в тому, що погрози чинити тиск на Москву з боку Трампа ще ніколи не реалізовувалися. Щоразу він знаходив той чи інший привід відкласти їх. І нове оголошення про п’ятдесятиденне відтермінування цілком вписується в цей повторюваний сценарій.
Примітно також, що буквально напередодні заяви Трампа Марко Рубіо несподівано зустрівся з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим і за підсумками зустрічі обмовився (не навівши жодних подробиць), що Москва запропонувала нові та цікаві підходи в питанні українського врегулювання.
Тема не набула розвитку, однак, судячи з усього, у Вашингтона була “заготівля” на випадок, якщо Трамп знову вирішить відкласти перехід до жорсткої риторики щодо Москви. І можна легко собі уявити, що близько 1 вересня Путін знову запропонує Трампу привід для надій, який дасть змогу американському президенту знову відкласти введення санкцій. Тим паче що сам Трамп дав зрозуміти, що готовий знову розіграти цю мізансцену, зазначивши, що ще не поставив на Путіні остаточний хрест.
Насправді те, що було сформульовано Трампом у його “дуже жорсткій заяві” щодо Росії, – це рівно те, що його спецпредставник на перемовинах із Москвою та Києвом Кіт Келлог пропонував ще в січні, тобто в січні, тобто в січні, а не в січні;січні, тобто рівно півроку тому, – посилити економічний тиск на Москву і повернутися до розширених поставок зброї Україні, якщо Кремль не піде на компроміс. Однак Трамп запевняв, що є простіший шлях припинити війну, і усунув Келлога від переговорів, після чого протягом шести місяців під тими чи іншими приводами ухилявся від чинення тиску на Москву.
При цьому ні для кого не було секретом, що протягом цього часу Кремль планував, а потім і розпочав рішучий наступ в Україні, покликаний зламати її оборону. Однак Трамп не тільки не вжив жодних дій, які могли б ускладнити цей наступ для Москви, а й тричі за цей час призупиняв схвалені ще за часів Байдена військові поставки Києву або переспрямовував їхню партію в інше місце.
Важко позбутися відчуття, що стратегія Трампа полягала в тому, щоб не створювати перешкод російському наступу 2025 року, і була частиною деякої неформальної домовленості з Кремлем. Відкладання принаймні до кінця літа нових економічних санкцій загалом укладається в таке розуміння ситуації.
Читайте також: Трамп дав Путіну ще 50 днів на розтерзання України
Зворотна ескалація для деескалації: навіщо Трамп заговорив про “Томагавки”
Водночас за підсумками заяв Трампа і свідомих витоків з його адміністрації слід зафіксувати досить принципове зрушення в його підході до російсько-української війни, у всякому разі, на риторичному рівні. Ще навесні тема можливих нових поставок американської зброї Україні була абсолютним табу для членів адміністрації Трампа. Тепер вона не просто легалізована, але навіть стала свого роду інформаційним тараном, покликаним компенсувати нерішучість у питанні економічних санкцій.
Остаточно оформилася і риторика, під соусом якої Трамп має намір “продати” нові поставки своєму ядерному електорату: Америка тільки заробить на постачанні озброєнь, платити за які будуть європейці, підкреслює Трамп. За даними Axios, США мають намір продати зброї за “європейською схемою” на $10 млрд. Нарешті, легалізовано тему поставок Києву не тільки оборонних (системи Patriot і ракети до них), а й наступальних озброєнь – ракет малої та великої дальності. Причому, крім ATACMS, у списку обговорюваних озброєнь мерехтливо присутні далекобійні “Томагавки”.
Хоча Трамп уже заявив, що не розглядає поки що можливість постачань далекобійних ракет Києву, саму згадку про них і розмови про можливість ударів по Москві та Петербургу не варто трактувати виключно як “димову завісу”.
Оглядач The Washington Post Девід Ігнатіус, який розмовляв із представниками адміністрації Трампа, переказуючи розмову про удари по Москві, називає це “ескалацією заради деескалації” – по всій видимості, також зі слів представника адміністрації Трампа.
Ігнатіус не розвиває тему, але парадокс тут полягає в тому, що доктрина “ескалація заради деескалації” вважається в США російським винаходом. Вона, зокрема, передбачає можливість використання тактичної ядерної зброї для зупинки неядерного конфлікту.
По суті справи, і непрямі ядерні погрози Володимира Путіна на першому етапі війни в Україні, і статті російських політологів Караганова і Треніна, які закликали зробити загрозу ядерного удару фактором воєнних дій, були розвитком цієї ідеї.
У цьому випадку адміністрація Трампа використовує “дзеркальну” риторику. Зрозуміло, у практичному плані постачання “Томагавків” Києву поки що не обговорювалося, і джерела в адміністрації Трампа відразу пояснюють це своїм співрозмовникам.
Читайте також: Подробиці мегаскандалу в адміністрації Трампа з секретним чатом в Signal
Однак сама можливість таких поставок, яка тепер не заперечується на корені, має обмежити можливості шантажу з боку Москви. Вашингтон у такий спосіб натякає, що масовані удари балістичними ракетами по Києву або використання тактичної ядерної зброї в конфлікті можуть стати приводом для ухвалення рішення про такі поставки і нададуть Києву можливість завдати ударів у відповідь по російських столицях.
Таким чином, на риторичному рівні адміністрація Трампа не тільки зняла табу з питання постачання Києву нових озброєнь, зокрема й наступальних, а й одразу розширила межі дискусії щодо таких постачань істотно далі за ті, що вона будь-коли мала за адміністрації Байдена.
Водночас обсяг реальних поставок, обіцяних на даному етапі Києву за “європейською схемою”, поки що незрозумілий, так само як і час їхнього здійснення. То йдеться про один-два додаткові комплекси Patriot, то про 17.
Трамп стверджує, що передача європейцями Україні ракет для Patriot вже почалася. Але з цього приводу можна зауважити лише, що інтенсивність російських атак на українські міста різко зросла ще наприкінці березня – на початку квітня, і весь цей час Трамп блокував передачу додаткових ракет для вже наявних в України комплексів Patriot, істотно послаблюючи таким чином її оборонний потенціал і захист українських міст.
Читайте також: Пацієнт з Білого дому. Чому психіатри (й не тільки) стривожені погіршенням стану Дональда Трампа
Чи може Трамп завдати удару по російській нафті? Відповідь – так
Хоча, як було сказано вище, у своїй “дуже жорсткій заяві” Трамп радше відклав введення нових санкцій проти російського експорту, рівень реалістичності цієї загрози парадоксальним чином підвищився.
По-перше, заявлений тепер Трампом розмір тарифів зсунувся від абсурдних 500% до 100%. Суто стилістично тарифи в 500% або 400% надавали ініціативі вигляду популістського фейку. По-друге, більш реалістичним і більш практичним виглядає новий формат передбачуваного законопроєкту з цього приводу.
За даними протрампівського видання The New York Post, команда президента домовляється з Сенатом про те, що новий закон надасть Трампу майже необмежене право і вводити, і скасовувати мита, тобто зробить їх інструментом оперативного торгу. Можна припустити, що новий закон також дасть Трампу право визначати конкретний дизайн введення тарифів і цілі їхнього застосування.
Останнє, мабуть, виглядає найважливішим. Як справедливо зазначають експерти, мита не можуть бути введені проти всіх покупців російських ресурсів і навіть проти всіх покупців російської нафти. Замістити ці обсяги на світовому ринку просто нічим.
У 2024 році, за даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), Росія експортувала 8,51 млн барелів на добу і посідала третю сходинку в рейтингу найбільших постачальників після Саудівської Аравії (9,52 млн) і США (8,93 млн). Водночас вибіркове використання загороджувальних тарифів, спрямоване проти частини російських поставок, навпаки, виглядає цілком реалістично.
Відтоді як країни G7 запровадили ембарго на поставки з Росії, за даними аналітичного центру CREA, на Китай припало 47% експорту російської нафти, на Індію – 38%, на Туреччину – 6%, на ЄС – ті самі 6%. Таким чином, основні покупці російської нафти – Китай та Індія. Введення мит проти Китаю навряд чи можливе: Трамп уже програв одне протистояння на цьому напрямі і не захоче повторити цей досвід на тлі близьких до закінчення переговорів з Пекіном. Китай, до речі, вже вибухнув жорсткою відповіддю на нову тарифну загрозу Трампа.
Інша справа Індія. До початку війни і введення санкцій проти російської нафти основна частина нафтового імпорту Індії припадала на Ірак і Саудівську Аравію. Але за останні роки Індія, яка не приєдналася до санкцій, не лише різко наростила поставки дешевшої російської нафти для внутрішніх потреб, а й стала завдяки їм одним з найбільших експортерів нафтопродуктів у світі, обігнавши Китай.
Читайте також: Трамп проти Трампа: чому стратегія поступок президента США Путіну може дорого йому обійтися
За даними міністерства торгівлі та промисловості Індії, які вивчило видання Neue Zürcher Zeitung, за останні п’ять років вартість індійського експорту нафтопродуктів зросла з $29 млрд у 2019 році до $57 млрд у 2024-му. Причому найбільшим покупцем індійських нафтопродуктів є ЄС (у 2024 році на Нідерланди припало близько чверті всіх поставок). Таким чином, Індія стала посередником, через якого Європа продовжує отримувати нафтопродукти з російської нафти навіть в умовах ембарго, і фактично головним вигодонабувачем від санкцій щодо російської нафти.
Замістити всі російські поставки до Індії на поточний момент також неможливо. У червні, за даними Kpler, які наводить видання Hellenic Shipping News, Росія поставляла Індії 2,08 млн барелів на добу. При цьому профіцит світового ринку за підсумками року, згідно з червневим прогнозом МЕА, складе близько 1,1 млн б/д. Найімовірніше, він буде навіть більшим, тому що прогноз МЕА вийшов до того, як учасники угоди ОПЕК+ узгодили чергове збільшення видобутку – на 411 тис. б/д із серпня на 411 тис. б/д. На таку саму величину вони знімали обмеження на виробництво в травні, червні та липні. Не виключено, що до кінця року видобуток буде збільшено ще раз – приблизно на 500 тис. б/д, говорять джерела Bloomberg.
Це означатиме, що країни ОПЕК+ остаточно знімуть усі обмеження, накладені ними на себе раніше. У реальності на ринок надійде менше додаткової нафти, оскільки деякі учасники угоди зараз просто “легалізують” обсяги, на які вони перевищували свої квоти. Однак заміщення як мінімум половини російських нафтових поставок Індії виглядає цілком можливим. Водночас ці розрахунки вказують, що більш рання реалізація такої загрози, найімовірніше, не могла відбутися – світове виробництво нафти не мало достатнього профіциту для цього.
Індія в такому сценарії втратить частину доходів від продажу переробленої російської нафти, зазначає в коментарі Bloomberg співробітник Rystad Energy Мукеш Сахдев. За даними міністерства торгівлі та промисловості Індії, у травні барель нафти з Саудівської Аравії коштував на $5 дорожче за російську, барель іракської нафти – на 50 центів дорожче. При цьому країна все одно збереже завойовані позиції на ринку нафтопродуктів ЄС, хоча і з меншою маржею.
Примітно, що саме в ці дні індійська делегація перебуває у Вашингтоні. За даними джерел Bloomberg, Делі розраховує домовитися про зниження мита на індійський експорт до США з 26 до 20%, як анонсував Трамп. Питання російських нафтових поставок цілком може виявитися частиною цих переговорів.
Читайте також: Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти
Таким чином, “дуже жорсткі заяви” Трампа, з одного боку, є поверненням до “доктрини Келлога” після шестимісячної паузи, що дозволила Путіну в комфортніших умовах планувати і вести свій наступ в Україні. Вони не тільки знімають табу з теми нових поставок озброєнь Києву, а й містять попередження Москві про готовність до ескалації дискусії щодо таких озброєнь, і зокрема – щодо поставок наступальних озброєнь.
З іншого боку, вони відкладають етап жорсткого тиску на Москву щонайменше на початок осені та не зачиняють двері для відновлення переговорів. Найімовірніше, вони є попередженням, що період, протягом якого Трамп з тих чи інших причин погодився грати роль “доброго копа”, закінчується цієї осені. Тим паче що ситуація на нафтовому ринку якраз до цього часу має “дозріти” для розширення тиску на російську нафту.
—
Опубліковано у виданні RE:RUSSIA