Ільхам Алієв поки що прямо не коментував російсько-азербайджанське дипломатичне та політичне загострення, але вчорашній саміт Організації економічного співробітництва, що проходить в азербайджанському Ханкенді, колишньому вірменському Степанакерті виглядає такою відповіддю.
Цілком символічним як за місцем проведення, так і за складом учасників.
На фото президенти Туреччини, Ірану та Азербайджану. На задньому плані президенти Узбекистану та Казахстану та Таджикистану. Президент Киргизії та прем’єр міністр Пакистану загубилися десь у кулуарах саміту.
Ні в кого, включаючи іранських “друзів” та центральноазіатських лідерів, не з’явилася несподівано дипломатична застуда.
Зібралися практично всі, що можна розглядати як вираз неформальної, але досить певної підтримки. Або, як мінімум, нейтралітет. І географія, і природні ресурси, і союз із Туреччиною, а так само створена з її допомогою сильна армія дозволяють Ільхаму Алієву позиціонувати себе як можливого лідера та аватара пострадянського тюркомовного світу.
Можливо в Казахстані чи Узбекистані є інші погляди щодо цього, але поки що центральноазіатські держави воліють не сперечатися, вичікувати і спостерігати.
А емісари та представники Москви? Їх у цій картині просто немає.