Заламувати руки з приводу зупинки зброї і вправлятись у красномовному конкурсі “Хто краще пне Америку” нічого не дасть. Взагалі. Потрібно йти двома шляхами.
Перший: перерозподіл бюджету.
Все, що можна скоротити, дати на військово-промисловий комплекс. Цього року, за прогнозами, він буде завантажений на 30%. Гроші збільшать можливості, хоча не від них все залежить. Але проблему дефіциту комплектуючих теж можна вирішити за гроші, якщо дуже захотіти. Це також питання швидкості і ефективності керування в сфері оборони, яке зараз на рівні равлика. З такою самою реакцією на виклики. Ніяких витрат на президентські піар-акції типу кешбеку чи “зимової підтримки” бути в принципі не може – це божевілля в нашій ситуації. Телемарафон – нах. Ці кошти мають піти на протидію російській пропаганді на територіях партнерів і на просування оборонних інтересів України, в тому числі через лоббі.
Другий: багаторівнева і активна дипломатія на американському напрямку.
Монополія ОП, який для Білого Дому є подразником, лише пришвидшує негативні рішення. Українські депутати всіх фракцій, громадські організації і об’єднання, ветеранські, культурні та інші десанти мали би постійно перебувати у Вашингтоні вахтовим методом, без перебільшень. Паралельно – максимальне залучення лобістських структур для просування життєво потрібних Україні рішень. Так працюють всі, кому щось треба від США. На Банковій зараз час Х визначатись що важливіше – особисте его чи інтереси України. Безвихідних ситуацій не буває, але шукати вихід треба разом.
Володимир Ар’єв
Джерело: https://censor.net/ua/b3561299