Стійко співіснує два протилежгих міфа:
1) Про феноменальну якість радянських товарів.
2) Про те, що якість радянських товарів була гавно, бо якісно випускали тільки зброю.
Розвінчую їх обидва. Якість радянських танків була така ж гавняна, як і Жигулі:
80 мм крупівської броні Пантер виявился абсолютно невразливими для гармат Т-34-85 та ІС-1. «85-мм бронебойный снаряд не пробивал такую плиту даже в упор»
«Уже после первого боевого применения ИС-1 стало ясно, что броня новых советских тяжёлых танков не совсем соответствует реалиям поля боя. 19 февраля 1944 года в районе Лисянки атаковавшие населённый пункт танки 13-го гвардейского тяжёлого танкового полка попали под огонь немецких средних танков Pz.Kpfw.Panther.»
Теоретично розрахована як абсолютно невразлива 120мм «…лобовая броня ИС-1 оказалась пробита 75-мм пушками KwK 42 L/70. Два советских танка сгорели и три были подбиты.
На подобный результат боя повлияли и дефекты брони.»
Нехтування технології гартування спричинили крихкість. Лобова броня не витримала ударів, особливо в районі маски гармати. Утворилися тріщини і навіть відколювалися шматки, уламки непробитої броні вбивали екіпаж — це все ознака неправильного легування та гартування.
“Дефекты брони” були скоріше звичним явищем сталінських танків, ніж винятком. Як брак на АвтоВАЗ-і. Тріщини броні – стандартна скарга у всіх звітах про всі радянські танки і до війни, і під час неї. Як масло, яке капає з жигулів – не капає значить закінчилось.
По перше, директори заводів всіляко вітали “рацоналізацію” рецепту сплаву. Легуючих металів заводам хронічно не вистачало. А майору СМЕРШ було насрать, що родіна виробляє нікелю і хрому менше ніж ставить план по випуску танків. У пана майора свій план горить, – по розстрілах за саботаж плану. Тому відсоток дефіцитних металів в сплаві безбожно знижували. А найбільш дефіцитні заміняли на “осліну мочу”. Під це все, звісно, підводили паперове “експертне обгрунтування”.
По друге, підлітки-таджики на сталінських заводах “патріотично” працювали по 14-18 годин без вихідних. Спали під верстатом. Тому що евакуйовані верстати стояли під відкритим небом вздовж залізниці. Поряд з лінією електропередач. А зверху капає. Або йде уральський сніг… Їли галіму баланду. Яка мало відрізнялася від баланди полонених на гітлерівських заводах. А звільнитися вони не могли. Заважав героічний патріотизм і сталінський кримінальний кодекс в руках НКВД. Стаття “За самовольное оставление занимаемой должности или саботаж”…
Тому перетомлені, голодні “нєсознательниє і малограмотниє” працівнки (не всі із яких знали щось окрім тюркської мови) хронічно ложили болт на затвержений режим закалки-отпуска броні. Подумаєш не 620°C, а менше 600. Подумаєш витримали не годину а менше. Не зробили “отпуск”. Зато план зробили більший. Насьяльніка, і так сайдьот!
За «І так сайдьот!» майже не розстрілювали. Значно простіше оформити розстріл за невиконання плану чи запізнення на 20 хвилин. Ніж лабораторно контролювати хімічний склад, твердість, упругість і в’язкість броні.
Тому товсте лиття радянської броні феєрично красиво виглядає на пам’ятниках. Але броня кришилася від ударів і ранила танкістів осколками. Тріскалася під час різання-зварювання через внутрішю напругу. Корпуса лопалися мало не навпіл від вибухів. І пробивалися значно легше за німецькі катані плити такої ж товщини. Але німецької педантичної якості та “Крупівської” особливої поверхневої закалки.
цитати з:
https://warspot.ru/12111-modernizatsiya-na-bumage
Павло Марчук
Джерело: https://censor.net/ua/b3560124