Що або хто мене найбільше дратує, так це дурість і дурні. Це не тільки моє особисте сприйняття навколишнього світу, не тільки моя історія, це – про всіх нас. Тому що і наша маленька війна (тому що вона маленька в порівнянні з тим, що деяким з нас, кому не пощастить, доведеться ще пережити), і велика війна, в яку все більше занурюється весь світ, вся планета, – це прямий наслідок людської дурості, жадібності, сірості.
Так завжди буває, так завжди було – після періоду миру, процвітання і благоденства приходить війна. Можна сказати, що мир, процвітання і благоденство в цьому винні – це вони продукують війну, тому що чим краще люди живуть, тим менше потреби вибирати в ватажки сильних, розумних і сміливих. Тим частіше світ продукує жадібну побутову сірість, яка не витримує конкуренції зі злом.
Що ми бачимо зараз? – Немає жодного Рональда Рейгана, Шарля де Голля, Вінстона Черчилля, немає Голди Мейєр, немає навіть Хрущова. Є убогий Трамп, страшний путін, Макрон, який отримує по обличчю, і, напевно, найпросунутіший з усіх – німецький канцлер Фрідріх Мерц… І знаєте що – вони нічим не кращі і не гірші за тих, хто їх обирав. Вони – відповідь на запит суспільства на збереження благополуччя і достатку «золотого мільярда», в той час, як решта світу, і путін в тому числі, з цим не згодні.
Дурність, жадібність, поверхнева освіченість, бажання будь-що-будь зберегти корпоративні привілеї, високі зарплати, низькі ціни на газ, можливість подорожувати і відпочивати чотири рази на рік, в той час, як все інше населення Землі веде жалюгідне існування – все це призводить до війни. У війні, яка заздалегідь програшна, тому що благополучним (тимчасово благополучним) західним світом правлять убогі фіглі, самозакохані придурки і просто сірі люди, нездатні протистояти новим варварам, які прагнуть зруйнувати старий/новий Рим.
Те ж саме відбувається і у нас, між іншим. Звідси і наші жалюгідні «укріплення», які зводяться не для того, щоб зупинити ворога, а для того, щоб освоїти кошти для безтурботного майбутнього життя на Лазурному узбережжі. Звідси і снарядний голод, і відсутність своєї системи ППО, і жахливі провали в мобілізації, що загрожують розколом суспільства…
І справа не в тому, хто у нас править, справа в тому, хто обирає, питання в тому, хто виконує, тому що одні й ті ж люди, які сіли на золоті жили, сидять на них з часів Кучми, сиділи на них за часів Ющенка, Януковича, Порошенка, Зеленського.
Наш маленький «золотий мільярд» чиновників і псевдополітиків точно так само не здатний протистояти варварам, як європейська бюрократія, французькі винороби і німецькі бюргери не здатні сформувати новий порядок денний. Тому що занадто добре живуть і нічого не хочуть змінювати, нічим не хочуть жертвувати.