Ситуація з війною Україні, вочевидь, обернулася проти Путіна, пише в статті для Foreign Policy Майкл Кіммейдж, директор Інституту Кеннана при Центрі Вільсона у Вашингтоні. Texty.org.ua публікують переклад аналітики експерта.
Президент Росії Володимир Путін вміє уникати оптики поразки. Він прийшов до влади у 2000 році, демонструючи рішучість у війні проти сепаратистського регіону — Чечні, війні, в якій Росія з часом таки перемогла. Путін позиціонував себе як рішучого лідера в Грузії (війна 2008 року), в Україні (анексія Криму у 2014-му та повномасштабне вторгнення у 2022-му), а також у Сирії (воєнне втручання Росії у 2015-му). Проте в жодному із цих воєнних конфліктів Путін не здобув тривалої перемоги. Ситуація в Грузії нестабільна, а вплив Росії в Сирії згасає. Водночас Путін ніколи не визнає відповідальності за провали на світовій арені — він завжди виступає в ролі переможця.
У війні проти України Путін також здатен інсценувати ілюзію успіху. Так було 9 травня, у День перемоги, коли Росія вшановує капітуляцію нацистської Німеччини у 1945 році. Путін стояв поруч із очільником КНР Сі Цзіньпіном, спостерігаючи за парадом російських військ на Красній площі. Цим вони намагалися передати сигнал: Росія не в ізоляції і не переможена. Саме Україна, за версією російських ЗМІ, має ось-ось упасти. Це Європа втратила себе в постнаціональній кризі. Це Сполучені Штати нібито поступилися Росії, визнавши, що розширення НАТО стало причиною війни, а непримиренність України — причиною її продовження. І що саме Джо Байден у 2022 році наблизив світ до межі Третьої світової.
Україна — це катастрофа для Москви
Але для Росії Україна — це не Сирія і не Грузія. Сирія була віддаленою авантюрою, і вийти з неї можна було тихо. Грузія застрягла в підвішеному становищі між Росією та Заходом, і це не катастрофічно для Москви. Тоді як Україна для Москви — це катастрофа.