Щороку у другу неділю серпня в Україні відзначається професійне свято людей наймирнішої професії – День будівельника. Цього року він випав на 12 серпня. Вітаючи будівельників з святом, пропоную читачам ФБ здійснити історичний екскурс у початок забудови перших вулиць сучасного м. Кропивницького.
Розповідь 1. ТАЄМНИЧІ ЗІРКИ ЕРЦГАММИ.
Під час підготовки до проведення першого відзначення Дня міста (на той час Кіровограда) у 1989 році, коли газета ‘’Кіровоградська правда’’ видала серію моїх матеріалів з історії міста, до редакції надійшов лист. Його автор І. Д. Волков повідомив: на вулиці Харківській, 29 стоїть будинок, споруджений у 1753 році. І тому є підтвердження. Наступного дня я був за вказаною адресою. Господарка будинку Фросина Іванівна Литвинова (уроджена Сесмій) показала незвичайний знак, прибитий великими цвяхами до торця сволока (балка, що підтримує стелю у будівлях) з зовнішнього боку стіни, що виходить на вулицю. На лицьовій стороні його розміщено дату – 1753, вензель, 12-кутну зірку і напис ‘’Взаимное страхование’’. Взаємне страхування існувало у різних країнах здавна, воно – попередник державного, яке на землях України запроваджено з 1786 року. Страхування об’єднувало усіх бажаючих у створенні загального страхового фонду. Страхові товариства видавали своїм членам спеціальний металевий (цинковий) знак, який служив підставою для відшкодування збитків потерпілим від стихійного лиха чи пограбувань. У вогні знак не горів, зняти його з місця встановлення було надзвичайно складно. 12-кутна зірка має давню і глибоку символіку. Це подвійний знак біблейського царя Давида, що символізує захист людей від злих сил і всяких негативів. У окремих народів вона називалася зіркою Ерцгамми. Символи також використовувалися у проектах будівництва земляних укріплень – фортець.
Таким чином, будинок на Харківській, 29 без всяких сумнівів, споруджений у 1753 році, його перший господар був членом товариства ‘’Взаємне страхування’’. Хто був той перший, вже не встановити. У середині ХІХ століття, приблизно 1860 року, будинок придбав Ілля Степанович Сесмій, нащадок козака Слобідського полку. Пізніше будинок перейшов у власність його сина Івана, той перед смертю розділив будівлю між дітьми. Дім, за словами нинішніх господарів, не перебудовувався, лиш у тих місцях, де просідав, його лагодили та періодично міняли дах. Матеріалом для будівництва служили дуб, в’ялена верба, очерет і глина. Стіни, стеля збереглися з тих часів. Страховий знак теж. Я зняв його з дозволу Фросини Іванівни (до мене, вочевидь, хтось теж хотів знак демонтувати, значно пошкодивши)), як безцінний документ епохи, що доповнює опис м. Єлисаветграда, зроблений міським магістратом у 1796 році. У ньому повідомляється, що місто засноване у 1752 році, початок свій бере не з фортеці, яку на той час ще й не починали будувати.
Маючи два таких цінних першоджерела, я був упевнений, що переконаю оргкомітет з організації відзначення Дня міста у тому, що засноване воно у 1752 році. Спростувати докази неможливо.
Але наступного дня зрозумів хибність своїх переконань. Коли я приніс у обласний краєзнавчий музей знак, там зустрів абсолютну байдужість, скептичне ставлення до знахідки окремих наукових співробітників установи, які теж були членами оргкомітету. Стало ясно – підтримки у своїх доказах з боку музейників я не отримаю. І коли за кілька днів до редакції надійшов відгук на мою публікацію про страховий знак, я мало не злетів до небес: тепер моїм опонентам діватися буде нікуди – виявлено ще один неспростовний артефакт на користь відновлення історичної істини. Як же я недооцінював у ті часи силу ідеологічного дурману, яким віками затуманювали мізки чиновників щодо існування на українській землі міста з привнесеною чужою назвою. Хоча у всіх закутках вже щосили кричали про перебудову управління країною та державних структур, гласність. Насправді все залишалося на своїх місцях.
Далі буде.
