Для українців це давно вже не новина, а історичний факт: Московське князівство не є спадкоємцем Київської Русі. Воно з’явилось не внаслідок якогось «святого слов’янського єднання», а внаслідок державної волі Золотої Орди.
У 1277 році хан Менгу-Тимур, один із найвпливовіших володарів Орди, видав ярлик на князювання молодшому синові Олександра Невського — Данилу, який щойно досяг повноліття. Так і постало Московське князівство — як улус Золотої Орди, цілком залежний від Сарая адміністративний осередок. Не духовна спадкоємність Русі, а колоніальний проєкт з подачі хана.
Москва як поселення (у значенні “болотяна дерев’яна фортеця”) згадується у 1147 році, але саме як політична одиниця — Московський улус — вона виникла лише через 130 років, при третьому ординському подушному переписі в 1272-му, а офіційний статус отримала в 1277-му.
З тих пір золотоординські хани послідовно підтримували Московське князівство, надаючи йому переваги, допомогу та військову підтримку. І ця ласка Орди невдовзі дозволила Московії стати базою для «збирання земель» — себто, для завоювання сусідів.
А тепер — найцікавіше. Хто були справжні володарі Московії у 1238–1357 роках? Ось вони, в хронологічному порядку — з короткою ремаркою:
1. Хан Батий (1238–1250) — той самий, що спалив Київ і «відкрив» Русь для Орди. Засновник Золотої Орди. Після нього Русь вже ніколи не була колишньою.
2. Хан Сартак (1250–1257) — син Батиєв, хрещений у християнство, але керував недовго.
3. Хан Берке (1257–1266) — перший мусульманин на ханському престолі, посварився з монгольською верхівкою і вліз у війну з Ільханами.
4. Хан Менгу-Тимур (1266–1282) — ось і він! Засновник Московського князівства. Запам’ятався тим, що видав перший ярлик на Москву.
5. Хан Туда-Менгу (1282–1287) — благочестивий мусульманин, малоактивний правитель.
6. Хан Талабуга (1287–1290) — юний хан, фактично маріонетка беклярбека Ногая.
7. Хан Тохта (1291–1312) — скинув Ногая, централізував владу, відновив міць Орди.
8. Хан Узбек (1312–1342) — довгожитель, офіційно ісламізував Золоту Орду. Під час його правління Москва отримує максимальні привілеї.
9. Хан Джанібек (1342–1357) — жорсткий, але ефективний, добився піку могутності Орди.
Саме ці хани — а не Долгорукий, не Невський і точно не Рюрик — є прабатьками Московської державності.
Пізніше, коли Московське князівство на кістках сусідів виросте в імперію, йому знадобиться героїчне минуле. Тоді московська еліта почне красти чуже: історію Києва, мову, віру, назви, літописи, навіть костюми. А головне — відмовиться від власних справжніх витоків: татаро-монгольських ханов і фінського етнічного коріння (меря, мурома, мокша, мещера, весь…).
І ось так, через фальшування, страх і комплекс меншовартості, Москва проголосить себе «Третім Римом». Хоч насправді вона — перший Сарайський улус, дитя ярлика й податку, а не хреста і меча Володимира Великого.
Із сторінки Брутальний Реалізм