Шостий президент намагається позбавити п’ятого фінансових ресурсів. А п’ятий, користуючись цим, налаштовує проти шостого Європу
Множення проблем
Санкції проти Петра Порошенка, запроваджені Володимиром Зеленським 12 лютого, працюють. Спочатку вони мали переважно пропагандистський ефект, але згодом створили п’ятому президентові серйозні фінансові проблеми.
Про одну з них адвокат лідера “Європейської солідарності” Ілля Новіков розповів 17 квітня. Він повідомив, що через санкції з 30 квітня припинить роботу Фонд Порошенка, який здійснював закупівлю техніки для ЗСУ, а також частково покривав благодійні збори для ЗСУ громадської організації “Справа громад”. Співзасновник “Справи громад” Віталій Гайдукевич днями розповів “Суспільному”, що через санкції Фонд Порошенка нічого не купує, а зараз постачає на фронт залишки того, що було куплено до указу про санкції.
Щоб урятувати Фонд Порошенка, дружина лідера “Європейської солідарності” Марина Порошенко 27 березня звернулася до суду про розподіл майна. За словами адвоката екс-президента Ігоря Голованя, необхідність позову обумовлена тим, що через санкції не лише Петро, а й Марина Порошенко не може розпоряджатися їхнім спільним майном. Петро Порошенко не проти, щоб його дружина розпоряджалася майном, проте через санкції не може укласти відповідного договору. Тому подружжя домовилося, щоб поділ майна стався в судовому порядку за їх відсутності.
“Позов про розподіл майна — спільна тактика захисту родини Порошенків від спроб Зеленського заблокувати Петру Порошенку можливість фінансувати допомогу ЗСУ і політичну діяльність. Оскільки Зеленський своїм указом про санкції заборонив Петру Порошенку вчинення будь-яких правочинів, навіть сплату податків, розблокувати фінансування Благодійного Фонду Порошенка можна тільки через відповідне рішення суду”, — повідомила прес-служба “Європейської солідарності”.
29 квітня Крижопільський районний суд Вінницької області провів перше підготовче засідання у цій справі. Наступне засідання призначене на 16 травня. Тоді і стане відомо, про які активи йдеться у позові Марини Порошенко, сказав Головань.
Тим часом проблеми множаться. 28 квітня, як сказано в офіційному повідомленні НБУ, “у зв’язку із застосуванням санкцій до Порошенка Петра Олексійовича Національний банк України визнав його ділову репутацію небездоганною, як власника істотної участі в акціонерному товаристві “Міжнародний інвестиційний банк”.
Це болісний удар по банку, який на 65% належить Петру Порошенку. В законі “Про банки і банківську діяльність” записано, що “засновники банку та власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію”. І тепер виникла правова колізія. Порошенко не може бути власником МІБ через “небездоганну репутацію”, але й не може нікому передати свої акції, оскільки санкції забороняють йому розпоряджатися своїм майном.
Наслідки для банку стали відомі вже наступного дня: МІБ оголосив, що Нацбанк ухвалив рішення про відміну реєстрації АТ “МІБ” як учасника міжнародних платіжних систем Visa International, Intelexpress і Western Union.
Завдання санкцій
Можна впевнено прогнозувати, що проблеми Порошенка множитимуться й надалі, просто тому, що так хоче Зеленський. Власне, санкції було запроваджено саме за цим принципом: хочу ввести — ось і вводжу.
У законі “Про санкції” наведено чіткий перелік осіб, проти кого вони можуть запроваджуватися: “Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність”. Оскільки Порошенко не є ані іноземною державою, ані юридичною особою, ані іноземцем, ані особою без громадянства, залишається єдиний варіант: щоб проти нього можна було запровадити санкції, він має бути “суб’єктом, який здійснює терористичну діяльність”.
Після указу від 12 лютого минуло вже майже 3 місяці, проте Зеленський досі не пояснив народу, яку терористичну діяльність здійснює Порошенко. З огляду на це законність санкцій сумнівна. Зрозуміло, що тут свою оцінку має дати Верховний суд. Але такі справи, як показує практика, можуть тривати кілька років. До того ж, рішення напевно буде оскаржено стороною, що програла, і тоді доведеться засідати Великій палаті Верховного суду. Тому є висока ймовірність того, що суд не встигне ухвалити остаточне рішення до президентських виборів.
Отже, весь цей час санкції працюватимуть. І їхні наслідки множитимуться.
Порошенко, звісно, пов’язує це з виборами. “Це рейдерство, коли в тебе забирають активи, щоб не дати можливості фінансувати жодні опозиційні проекти, фінансувати виборчу кампанію, давайте називати речі своїми іменами”, — заявив він ще в лютому. Але це надто вузький погляд. Зеленський навряд чи вважає Порошенка серйозним конкурентом, але побоюється, що його ресурси працюватимуть на Валерія Залужного, якщо той наважиться балотуватись. Більше того, вбивши ці ресурси, можна припускати, що Залужний ні на що не наважиться. Завдання санкцій може бути ще ширшим: не дати можливості фінансувати жодні протестні акції перед виборами чи після них.
Післявоєнний сценарій
Не лише Зеленський готується до повоєнних політичних подій. Від нього залежали правила гри. Санкції проти Порошенка стали сигналом для всіх гравців, що попереду бій без правил. І це всіх позбавило зайвих комплексів.
Симптоматичну заяву зробив Петро Порошенко 29 квітня, коли разом із делегацією “Європейської солідарності” приїхав до Валенсії (Іспанія) на конгрес Європейської народної партії (ЄНП). Він повідомив українцям на своїй фейсбук-сторінці, що “формується вкрай погана репутація — репутація президента Зеленського”, чиї “авторитарні замашки перестали бути секретом для Заходу”. І він поділився своїм баченням подальшого сценарію: “Зеленський дав команду “фас” на розправу з опозицією і всіма, хто сміє хоч трохи критикувати владу. Але ми будемо робити свою роботу як опозиція: будемо говорити правду, будемо викривати корупцію та злочинну бездіяльність. І будемо фіксувати всі порушення законів на догоду політично мотивованим переслідуванням. Бо влада рано чи пізно зміниться. А за злочини доведеться відповідати. І ще одне. Я це вже проходив — за часів Медведчука 2003-2004, і за часів Януковича 2013-2014. Вони теж вважали себе володарями світу. А чим це завершилося, ви знаєте”.
Тут не про вибори йдеться, а про майдани. Перший майдан покінчив із всемогутністю Медведчука (голови адміністрації Кучми), другий — із всемогутністю Януковича.
Неважко здогадатися, що ці думки були озвучені Порошенком та іншими представниками “Європейської солідарності” на зустрічах у Валенсії з європейськими лідерами. Як мінімум, це може створити додаткові проблеми для Банкової, щойно відкриється перший кластер “Основи” на переговорах про вступ України до Євросоюзу.
Наприклад, на зустрічі з виконавчою віце-президенткою Єврокомісії з питань технологічного суверенітету, безпеки та демократії Хенною Вірккунен, за словами Порошенка, він порушив питання “про факти зловживання українською владою воєнним станом для запровадження політично вмотивованих персональних санкцій проти опонентів та зачистки політичного поля в умовах підготовки до післявоєнних виборів”, звернув увагу “на ерозію незалежності Національного банку України та правосуддя в Україні” і закликав Єврокомісію врахувати ці загрозливі тенденції під час вступних переговорів з Україною щодо кластера “Основи”. Після зустрічі з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн Порошенко повідомив, що вона запевнила — питання демократії та верховенства права, багатопартійного плюралізму та прав опозиції в Україні перебувають у центрі уваги європейських партнерів і є ядром переговорного кластеру “Основи”.
Як відомо, ЄНП — це найбільша політична сила Європи. До неї належать 12 глав держав та урядів країн ЄС (скоро до них долучиться канцлер Німеччини, коли цю посаду обійме Фрідріх Мерц), 10 членів Єврокомісії (зокрема президентка Урсула фон дер Ляєн), найбільша фракція Європарламенту та президентка Європарламенту Роберта Метсола.
Асоційованими членами ЄНП є три українські партії: “Батьківщина”, “УДАР” та “Європейська солідарність”. У конгресі брали участь представники всіх трьох партій, зокрема Юлія Тимошенко та Віталій Кличко. Всі три партії разом із сестринськими партіями з Литви, Латвії, Естонії та групою ЄНП в ПАРЄ стали співавторами резолюції “Солідарність з Україною”, яка завершується закликом до української влади “зміцнювати внутрішню політичну єдність і демократичну стійкість України; підтримувати багатопартійність і плюралізм медіа; а також здійснювати конструктивну, інклюзивну співпрацю з політичними партіями у Верховній Раді відповідно до демократичних принципів та цінностей, які мужньо та рішуче захищає український народ”.
“Нова тенденція: у половині зустрічей колеги першими піднімали питання про те, що відбувається у внутрішній політиці. Партнери не сліпі і чимдалі більше переконуються, що влада України відходить від демократії. Реакція буде жорсткішою, якщо офіс президента продовжить в тому ж дусі. Поки в резолюцію конгресу на підтримку України, окрім безпекових параграфів, включили мʼяке нагадування про збереження демократії. Європейська політична традиція не передбачає ударів під дих без кількох попереджень. Але якщо на Банковій не почують, далі буде, — припускає Володимир Ар’єв з “Європейської солідарності”. — Готовність бачити Україну в Євросоюзі ніколи не була такою однозначною. Ми будемо в європейській спільноті, якщо збережемо демократію і змінимо державні інституції, як того вимагають правила ЄС. Але це наша домашня робота. Я думаю, вона буде зроблена вже не з цією владою”.
Раніше опозиція просила Європу заступництва. Тепер вона використовує інший меседж: щоб в Україні утвердилися європейські правила, потрібна зміна влади.
Але Зеленському, схоже, немає справи до занепокоєння європейців, йому потрібно, щоб чималенькі гроші та ресурси Порошенка не працювали проти нього на виборах. А у який спосіб цього досягти — технічне питання. Але саме це і використовує опозиція, готуючи Європу до того, що в Україні буде ще один бій без правил, як 2004-го і 2014-го.