Путін заявив, що постійно думає про наступника і напевне, буде обрано кілька претендентів, а потім почнеться щось схоже на кастинг
Отже, що це означає?
- Тема наступника була табуйоване в російській політиці доволі давно, а попередні президентські вибори (березень 2024), здавалося, поставили крапку в цьому питанні. Правда, в Росії склалася ситуація при якій табу на наступника не заважало елітам фактично жити в логіці транзиту влади.
- В чому полягає логіка транзиту? Перш за все в системі глобального перерозподілу майна (націоналізація). “Ділова столиця” зробила велике дослідження про новітній дерибан майна. І виглядає так, що перерозподіл відбувається в інтересах семи сімей (Чемезов, Патрушев, Кірієнко, Ротенберги, Ковальчуки, Сєчін і Кадиров, хоча за останній рік останній не отримав нічого). Складається враження, що ця група людей стає новою наделітою. При цьому тандем Патрушев-Чемезов залишається найпотужнішим, попри те, що Патрушев, де-факто, втратив статус наглядача за силовиками.
- Окремо слід зупинитися на тому, що новітнім каталізатором теми наступника став спецпосланець Путіна Дмітрієв, якого дехто почав відразу долучати до статусу “ставленика сімʼї” через близькість до доньки Путіна. Також, з великою долею імовірності, ми можемо говорити про те, що сам Дмітрієв піддався певній обструкції зі сторони “старої гвардії”. В той же час зараз точно зарано говорити про Дмітрієва, як ставленика сімʼї.
- Важливо окремо звернути увагу на те, що російське суспільство давно “вагітне” ідеєю наступника. Наші соціологічні дослідження показали, що більше ніж половини населення є страх, що Путін помре і не призначить наступника, а третина вважає, що наступник є, але їм поки його не покажуть, бо “ще зарано”. Але, звичайно, думка народу Путіну мало цікава в цьому питанні. Головна причина заяви про наступника, судячи з усього, повʼязана виключно з елітними іграми.
- Отже, що могло стати каталізатором цієї заяви? Перш за все ми маємо виходити з того, що найближчим часом ніякого наступника не буде. По-друге, Путін, як і раніше, бачить свою головну політичну роль, виключно, як єдино можливого арбітра. По -третє, такі заяви робляться з двох причин або через невпевненість і параною або це “трюк” Сталіна чи Мао для того, щоб оточення почало прохати його залишитися і нікуди не йти. А паралельно, він “перевіритиме на вошивість “оточення.
Але повторюся: поки ніякого транзиту влади нема і Путін не збирається шукати реального наступника. Але гру він вже почав. Отож жвачка про нового Путіна запущена. Ну, а нам потрібно памʼятати: наша найбільша загроза — відсутність іншої ідеології ніж ідеологія русского міра. 98-99% росіян, включно з аполітичними і “хорошими”, в тій чи іншій мірі адепти саме цієї ідеології.
Власне про це і про те, що з цим робити, більш детально ви зможете прочитати книзі “Постпутін. Росія з якою доведеться жити наступні 50 років”, яку написав я спільно з моїм колегою Віталієм Пировичем. Передзамовлення у видавництві Наш Формат відкрите.