Помітно завозбуділісь ботоферми п’ятого президента України. Не інакше, як свіжу капусту завезли. Ну, і добровольці стараються – куди ж без них. Наштовхнувся на вельми цікаву дискусію між прихильниками і противниками Дона Педро у питанні споживання продукції корпорації «Рошен», якою він володіє. Позицій в цілому три:
– ніколи не їстиму продукцію «Рошен», бо не люблю її власника і не хочу, щоб мої гроші його збагачували;
– їм і їстиму, бо вона смачна, а навіть якби була несмачна, то давився і їв би, бо боготворю Петра Олексійовича;
– Порошенка не люблю, але продукцію «Рошен» їм, бо вона смачна.
Істина, як завжди, посередині. Тому я противник радикально фанатичної і любові, і ненависті.
Корпорація «Рошен» налічує 9 підприємств, одне з яких (Ліпецька кондитерська фабрика «Рошен») закрито у 2017 році через арешт майна російською федерацією. Головне підприємство корпорації – Київська кондитерська фабрика «Рошен». Була заснована купцем Валентином Єфімовим у 1874 році і мала назву «Деміївська парова фабрика шоколаду і цукерок». У радянські часи підприємство націоналізували, а в 1923 році дали йому назву на честь Карла Маркса. У 1996 році після приватизації Київська кондитерська фабрика ім. Карла Маркса з усіма майновими та авторськими правами на рецептури увійшла до складу корпорації «Рошен» Петра Порошенка. Продукція представлена у 55 країнах світу, у тому числі нею завалені прилавки країн, які ведуть війну проти України або схвалюють її, зокрема росії, білорусі та Угорщини (там ціла кондитерська фабрика працює).
Питання законності приватизації корпорацією «Рошен» кондитерської фабрики ім. Карла Маркса намагався оскаржити в суді тодішній голова Соціалістичної партії України Ілля Кива, земля йому скловатою. Але, оскільки цей персонаж робив усе у своєму житті через місце, розташоване між спиною і зворотною стороною колін, результат був відповідний. Знаючи способи і схеми Великого комбінатора, яким був і лишається для мене вічно п’ятий, який ніколи не стане сьомим, восьмим і дев’ятим, допускаю, підстави для цього були. Але не пійманий – не злодій.
База відпочинку для робітників «Чайка» у селищі Козин в Конча-Заспі, що у 10 кілометрах від Києва, яка належала Київській кондитерській фабриці імені Карла Маркса, у 2009 році стала грандіозним маєтком родини Петра Порошенка, розташованим на 4,7 га землі. Я у себе на сторінці вже писав про цей скромний будиночок (https://www.facebook.com/share/p/16YKR2bTY8/). Так невдало склалося, що поруч з володіннями Порошенка була база відпочинку української спільноти сліпих «Івушка» (на річці Козинка у Конча-Заспі), яка була змушена перекочувати до комерційної структури з його орбіти без згоди сліпих. Навіщо їм це бачити? Прокурори в 2014 році навіть справу порушили, але вони теж живі люди і хочуть жити не бідно. Очевидно саме з цієї причини до вироку суду справа не дожила…
Зупинюся, бо про оборудки п’ятого можна писати нескінченно.
Тепер про продукцію «Рошен». Рекомендую всім: їжте, і не переймайтеся дурницями. Навіть якщо вам не подобається її власник. Ось список аргументів:
1. Смачно. В переважній більшості.
2. Продукцію не виготовляє сам Порошенко. Для цього є спеціально навчені особи, які чесно працюють і хочуть отримувати зарплату.
3. Більшість брендів смачної продукції запатентовано задовго до того, як завод перейшов у власність «Рошен». Наприклад, «Київський торт» – у 1956 році.
4. Бойкот продукції «Рошен» не вдарить по доходам її власника. Це для нього – як слону укус комара.
5. Чим більше з’їдять ненависники Петра, тим менше залишиться порохоботам.
Єдине, що може стати на заваді в смакуванні продукцією «Рошен» – ціна, яка на сьогодні доступна далеко не всім. Той же «Київський торт» вагою 450 г коштує під 400 грн., а вагою 850 г – під 600 грн. Але то гримаси ринкової економіки: якісне дешевим не буває.
ВІКТОР ДЕЛЮРМАН