Трамп заявив, що якщо Україна чи росія буде перешкоджати миру, США відмовляться від участі у перемовинах.
Інакше кажучи, президент США хоче «умити руки».
Умива́ти ру́ки – ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність.
Біблія розповідає про староєврейський ритуальний звичай умивати руки на знак непричетності до участі в злочині: «Хай умиють руки свої… і промовлять, і скажуть: руки наші не пролили цієї крові, і очі наші не бачили» (Второзаконня, 21,6-7).
Поширення вислів набув у зв’язку з євангельською оповіддю про те, як римський намісник Юдеї Понтій Пілат, поступившись натиску оскаженілої юрби, віддав на розп’яття Ісуса Христа замість справжнього злочинця Варавви. Але перед цим демонстративно «умив руки», показуючи, що не несе ніякої відповідальності за смерть Христа. Увечері, протягнувши руку за фруктами, він помітив на ній криваве п’ятно у вигляді розп’яття, яке марно намагався відмити – воно лишилося з ним до його останніх днів.
Після цього вчинку негаразди посипались на Пілата неначе з рогу достатку. Невдача стала його девізом. Дух зневіри заволодів його свідомістю, він відсторонився від державних справ, допустивши до влади жадібних та бездарних приспішників. Імператор Риму Тіберій лютував, опальний Пілат опинився у в’язниці, де йому, швидше за все, запропонували на вибір страту або самогубство.
Подальша доля Пілата покрита таємницею. Все, що відомо про його смерть, до нас донесли легенди.
Коли тіло Понтія Пілата викинули в Тібр, річка збунтувалася, вийшла з берегів і почала крушити на своєму шляху людей, тварин, будівлі…
Очманілий Тіберій усвідомив зв’язок між повінню та кривавою міткою на руці покійного і наказав негайно витягти з ріки його тіло. Щойно цей наказ був виконаний, як над римськими долинами все стихло і засвітило сонце. Тіло було вирішено видалити з території Риму, повезти в Галію та утопити в річці Рона. Але й там все відбулося за тим же сценарієм. Сумнівів не лишилося: труп Пілата несе нещастя.
Після ще декількох невдалих спроб його тіло нарешті знайшло спокій в одному із озер тихої Швейцарії, зафарбувавши при криштально чисті води в колір крові Христа, пролитої Пілатом. Там почали відбуватися дивні речі, але то вже зовсім інша історія…
А мені цей сюжет пригадався в контексті того, що в ролі сучасного Пілата хоче сьогодні себе побачити нинішній президент США. Боюсь, що навряд чи він здатен провести ті історичні паралелі, які могли би його зупинити або застерегти від повторення чужих помилок. У шляху Пілата поганий фінал…
Віктор Делюрман