В контексті російсько-української війни пригадалась війна в Іраку (2003-2011 роки). Причин цієї війни називалось багато, але, на відміну від росії, Ірак перебував на своїй землі (а не окупованій, як росія), і порівняно з нею виглядав як пацан проти досвідченого кримінальника. Режим Саддама Хусейна дійсно розв’язав свого часу 5 війн (3 з Ізраїлем, по одній з Кувейтом і Іраном), вбивав мирне населення і не був зразком демократії. Головними причинами вторгнення військ союзників була об’явлена наявність у Іраку зброї масового знищення та зв’язок з міжнародним тероризмом. Рішення про застосування військової сили проти Іраку підтримали 45(!) держав світу. Росія була проти. Україна ввела на територію Іраку свій контингент у кількості 1680 осіб. У операції брали участь 32 держави. 98% військ вторгнення надали США і Велика Британія, у України був третій за чисельністю контингент.
Активна фаза війни тривала всього трохи більше місяця – з 20 березня по 1 травня 2003 року. 9 квітня коаліція взяла Багдад, а через три тижні її збройні сили контролювали вже майже весь Ірак. Розпочався період окупації Іраку. Пошуки зброї масового знищення завершилися пшиком – знайшли всього кілька снарядів з хімічною начинкою.
До речі, вторгнення розпочалось без офіційного схвалення Ради Безпеки ООН, що було порушенням Статуту цієї організації. Але жодних позовів з приводу порушення міжнародного права до судів не надійшло.
Саддам Хусейн ховався, пересуваючись по країні, і був затриманий 14 грудня 2003 року. Страчений через повішення 30 грудня 2006 року. Правив він 24 роки, своїм кумиром вважав Сталіна, особисто розстрілював опонентів, мав близько 80 палаців по всій країні, потужний штат охоронців та обслуги. Смерть тирана (попри шалену підтримку і популярність за життя) більшістю населення була сприйнята прихильно. Його навіть стратили іракські солдати – без участі американців. Доля тиранів багато у чому буває схожою. Чи не такий фінал чекає і сучасного російського диктатора? Путін сьогодні – той самий Хусейн, тільки з ядерною бомбою. У них дійсно є дещо схоже: як очільник Кремля називав українців штучною нацією, так і Хусейн говорив, що немає такої країни, як Кувейт, і зрештою напав на нього. Але більшість порівнянь не на користь путіна. Об’єктивно Хусейн для Іраку був значно кращим правителем, ніж путін для сучасної росії.
Російська федерація становить для миру і демократії у всьому світі незрівнянно більшу загрозу, ніж режим Саддама Хусейна, який було знищено за ініціативою США без мандату ООН на території Іраку. Це приклад того, як міжнародна спільнота може об’єднуватися проти спільного ворога, навіть якщо нема явних доказів для причин вторгнення. І приклад того, як смерть диктатора може зупинити війну у найкоротші терміни. Тільки в ті роки президентом США був Джордж Буш. Відчуйте різницю…
У сьогоднішньої війні є прізвище того, хто її розв’язав. Це його війна. І закінчити її може дуже швидко не дипломатія і перемовини, а мотузка на його шиї. Або куля, або хімічна сполука, або бункерна ракета, або сучасний Джеймс Бонд – варіантів безліч. Ви тільки уявіть, скільки життів може зберегти смерть одного нелюда?
Здається, це єдиний спосіб швидко закінчити війну в Україні. Бо на всіх інших сучасна Америка руками Трампа вже поставила жирний хрест.
Віктор Делюрман