Багато комуністичних назв вулиць нашого міста (особливо дратували імена катів режиму) сприймалися як наруга над почуттями містян. Після декомунізації прізвища одіозних персонажів і маркерів епохи російської окупації в більшості зникли з табличок з назвами вулиць. На деяких будинках ще висять старі назви, але офіційно вони вже на смітнику історії. Поступово старі назви вивітрюються і з нашої пам’яті. Не знаю, хто і як, але я ностальгії за ними не відчуваю.
Про нові назви думки різні, але є ті, що дійсно радують. Одну з таких назв отримала частина колишньої вулиці Леніна від Великої Перспективної до вулиці Світлої. З 2016 року вона носить ім’я Архітектора Паученка.
Яков Васильович Паученко (1866-1914)– наш видатний земляк, талановитий архітектор. Яків Паученко прожив коротке життя – 48 років, був похований на Петропавлівському кладовищі, якого зараз не існує. Його могила залишилася під фундаментами новобудов, які висяться там сьогодні. Але залишився неповторний модерновий архітектурний ансамбль історичного центру нашого міста, створений за його проектами. Коли споглядаєш його споруди, складається враження, що архітектор відчував рух ландшафту, його структуру не лише окремо в одній місцині, але й цілісно, охоплюючи весь простір міста. З легкістю граючись геометрією орнаментальних схем, фактично не використовуючи прямих цитувань, він змушував цеглу звучати ритмами історії. Не можна оминути в творчості Якова Паученка і особливу ноту українського звучання, яка знаходить свій вираз у камерних розмірах будівель, пропорціональних співвідношеннях кімнат, майстерних поєднаннях давньоруських та барокових мотивів, орнаментальних композиціях інтер’єрів. Загалом — понад 20 зафіксованих документально об’єктів побудував архітектор. Багато з цих будівель є пам’ятками архітектури. Єлисаветградська газета «Голос Юга» 1914 року писала: «Целый ряд воздвигнутых им построек очень ярко говорят о нем, как о талантливом художнике-архитекторе… Несомненной заслугой является то, что он первый в нашем городе дал образцы художественной архитектуры…»
Митець був обдарованою людиною, володів іконописною, іконостасною та позолотною майстернею, успадкованою від батька, в якій писалися ікони для Успенського собору міста Єлисаветграда та Вознесенського собору міста Бобринця. Однак головним заняттям у житті Я. В. Паученка стала архітектурна творчість у рідному місті.
Яків Паученко робив все, що було в його силах, аби привнести в провінційне місто дух культури і мистецтва, а опорою цієї діяльності завжди був його будинок, де нині розташовано художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна. Ця споруда, збудована архітекктором за власним проєктом 1899 року, є високопрофесійним зразком поєднання провідних стильових напрямків архітектури того часу, була своєрідною візитівкою зодчого. Власний будинок відображав сутність його творця, в ньому завжди панувала атмосфера творчості, в якій, до речі, виховувався і його племінник Олександр Осмьоркін – згодом відомий художник, професор живопису.
Ось найвідоміші будинки, споруджені за проєктами Я. В. Паученка:
• Театр «Ілюзіон» (школа мистецтв, вул. Дворцова, 7);
• Гостинний двір (вул. Дворцова, 9);
• Будинок купця Соловйова (не зберігся, вул. Дворцова, 13);
• Міжнародний кредитний банк (Ресторан «Prima», вул. Дворцова, 17);
• Водолікарня Гольденберга (міська лікарня № З, вул. Вулиця Архітектора Паученка, 45);
• Власний будинок (художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна, вул. Архітектора Паученка, 89);
• Будинок лікаря Мейтуса (дитяча музична школа № 1 ім. Нейгауза, вул. Віктора Чміленка, 65);
• Будинок лікаря Вайсенберга (обласне управління охорони здоров’я, вул. Віктора Чміленка, 74);
• Житловий будинок (вул. Гоголя, 28);
• Лікарня Червоного Хреста Св. Анни (міська лікарня № 2, вул. Ганни Дмитрян, 1);
• Міська лікарня (м. Новомиргород);
• Вознесенський собор (м. Бобринець).
Віктор Делюрман