9 років тому з під носа у окупанта, Сакська бригада морської авіації підняла в небо і вивела на материк всю свою боєздатну техніку!
Перебазування морської авіації на материк дійсно було секретною операцією. Мінімум особового складу бригади знав про неї. Боялися витоку інформації.
Ситуація на той час: денис березовський (був командувачем українських ВМС) – одним із перших зрадив присязі й перекинувся на бік ворога, зрадники в першому “ешелоні”, незрозумілість хто свій, а хто ворог, достовірної інформації у морських авіаторів, як і в усіх інших кримських підрозділів було обмаль, бракувало і зрозумілих наказів вищого командування з Києва. Лише чули: «триматися», «не піддаватися на провокації». Перебазування авіатехніки на материк у тих умовах було, без перебільшення, – героїчним вчинком. На той час росіяни вже захопили підрозділи ППО в Криму і контролювали значну частину повітряного простору над півостровом.
О шостій ранку 3 березня в.о. командира бригади Ігор Бедзай повідомив своїм офіцерам, що він остаточно прийняв рішення вивести бойову техніку бригади.
Для того, щоб досягти повного ефекту несподіванки, було вирішено, що гелікоптери злітають з місць стоянки, а літаки вже зі злітної смуги. Спецоперація почалася близько 10 -ї ранку. Запустили двигуни, командир зібрав льотчиків і побажав успішного завершення операції.
Летіли дуже низько, щоб у росіян не було можливості їх визначити та перехопити. Чи ризикували? Звичайно, ще й як, бо по них могли відкрити вогонь не тільки росіяни, а й свої, бо пілоти зберігали повне мовчання у радіоефірі.
В Миколаєві (де мали сідати) погода зіпсувалася. Сідали ризикуючи.
24 червня 2022 року 10-й морській авіаційній бригаді Військово-Морських сил ЗСУ присвоїли ім’я Героя України полковника Ігоря Бедзая – того самого їх командира, що вивів з окупації своїх “птахів” та пілотів. У найскладніших операціях він брав участь як пілот гелікоптера, зокрема, після початку повномасштабного російського вторгнення.
Останній свій політ полковник Ігор Бедзай здійснив 7 травня 2022 року. Він тоді замінив молодого пілота, в якого у лютому народилась дитина і замість нього очолив пошуково-рятувальну операцію в гирлі Дунаю. На шляху слідування, гелікоптер полковника зустрівся з російським винищувачем Су-30. Екіпажу вдалось уникнути влучання двох ракет, однак третя, керована ракета Р-73, вразила гвинтокрил. Тоді загинуло п’ятеро українських військових разом з полковником…
Рівно через десять років потому інша дата, яка також буде вписана у історію національної авіації, але зовсім з іншої причини.
Сьогодні Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області починає розгляд сфабрикованої справи іншого військового льотчика – Комбрига авіації Національної гвардії України полковника Руслан Володимирович Розенберга.
Державне бюро розслідувань разом з Кропивницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного гарнізону звинувачують пілота першого класу, учасника бойових дій, що здійснив 78 бойових вильотів, кавалера ордена Богдана Хмельницького у тому, що він, нібито, розтратив кошти, закупивши у 2022 році для відновлення військового аеродрому резервуари для зберігання авіаційного пального за завищеною ціною.
Разом з тим Експерти МВС, яким була слідчими призначена експертиза, це не підтверджують. Експерти Мінʼюсту (залучені захистом) спростовують перевищення цін. Державний аудит провівши планову ревізію не бачить порушень під час закупівлі. Внутрішній аудит НГУ пише, що командир витратив кошти ефективно та результативно. Національна поліція закриває справу проти постачальника резервуарів за відсутності складу злочину. ВІйськова частина повідомляє, що збитків, шкоди, нестач немає.
Відчуваючи, що справа розвалюється, ДБР у останній день строку досудового слідства призначає експертизу приватній особі, яка за даними Мін’юсту навіть не є експертом та направляє справу до суду сподіваючись вкинути цю “експертизу” у справу вже на етапі судового розгляду.
Чи буде суд об’єктивним, чи почує позицію військового, чи вистачить у судді мужності захистити того, хто вже десять років захищає нас або ця справа буде вписана у історію військової авіації як перемога підлості прогнилої системи над бойовим офіцером, законом й здоровим глуздом, побачимо вже невдовзі …