Якщо вам здається, що попередній пост по те, що Трамп агент КДБ/ФСБ виглядає брєдом – згадайте усі його заяви про РФ та Україну і прочитайте ось цю статтю за 2018 рік:
Американські бізнесмени тоді не приїжджали до СРСР натовпом. І практично за кожним візитером встановлювалося спостереження щодо можливого вербування, йдеться в навчальних посібниках Червонопрапорного інституту КДБ СРСР “Політична розвідка з території СРСР”.
Серед “вербовочного контингенту” особливий інтерес представляли “бізнесмени, фахівці в галузі економіки та фінансів”, що відвідують Радянський Союз, особливо ті, які “можуть зайняти потрібні для розвідки позиції в перспективі”.
“Оперативна розробка таких осіб з території Радянського Союзу, – сказано у посібнику, – полегшується певною мірою тим, що, будучи зацікавленими у розвитку комерційних відносин із радянськими відомствами та організаціями, вони регулярно відвідують нашу країну”.
Дональд Трамп хотів робити бізнес із Радянським Союзом і в перспективі міг зайняти чільне становище. Цілком можливо, саме такими очима дивилися на нього в КДБ. Але у випадку з Трампом тоді не йшлося про місце в Конгресі чи Уряді.
Вперше його запитали, чи не збирається він у президенти, 1980 року, коли йому ще не було 35 років (за Конституцією це мінімальний вік президента). Це була Рона Барретт, світський оглядач NBC, і Трамп твердо відповів – «Ніколи».
1984 року в інтерв’ю New York Times Magazine він сказав, що не йде в політику, тому що не любить «фальшиві посмішки та канцелярщину».
Через 2 роки Дональд Трамп познайомився на званому обіді із радянським послом у США Юрієм Дубініним.
«Ця ідея народилася після ділового обіду, який давав великий бізнесмен Леонард Лаудер, син блискучої Есті Лаудер. Моїм сусідом за столом був посол СРСР в Америці Юрій Дубінін. Виявилося, що його дочка читала і багато знає про “Трамп Тауер”».
«Юрій Володимирович сказав: “Перше, що я побачив у місті, – це ваша вежа”. Трамп відразу розтанув. Він людина емоційна, десь імпульсивна. Йому необхідне визнання, і, зрозуміло, йому подобається, коли він його отримує», – тоді описувала цю розмову дочка посла Наталія.
У січні 1987 року Трамп отримав послання від Дубініна: посол повідомляв, що «провідне радянське агентство з міжнародного туризму “Держкомтурист” зацікавлене у створенні спільного проекту будівництва та управління великим готелем у Москві».
«І ось тепер, – пише Трамп, – я веду переговори про будівництво величезного розкішного готелю в центрі Москви, прямо навпроти Кремля, за підтримки радянського Уряду. Вони запрошують мене приїхати до Москви в липні».
Цілком імовірно, що запрошення було санкціоноване щонайменше на рівні міжнародного відділу ЦК КПРС.
Трампа у поїздці супроводжували його тодішня дружина Івана, його помічниця Норма Фердерер, згодом віце-президент Trump Organization та помічниця Івани Лайза Каландра.
Івана Трамп, у дівоцтві Зельничкова (уродженка Чехословаччини). За нею могла доглядати розвідка ЧССР, яка ділилася інформацією з колегами з КДБ.
У Москві Трампів поселили в готелі “Національ” у “ленінському номері” з краєвидом на Кремль. У цьому номері його відвідала шеф московського бюро тижневика Newsweek Джойс Барнафан. Вона пише, що Трамп зупинився в кращому номері готелю, і все ж таки цей номер був “злегка обшарпаний”. Під час інтерв’ю Трамп вказав пальцем на потріскану коричневу фарбу дверей і сказав: «Я не розумію цього». Потім обернувся до вікна і зробив жест у бік балкона: «Але це – приголомшливо».
“Ленінський номер” готелю не міг не прослуховуватись. Враховуючи інструкцію про оперативно-технічний контроль за іноземцем, можна майже точно стверджувати, що так воно й було.
«Мене сильно вразив ентузіазм радянських представників та їхнє прагнення укласти зі мною угоду», – пише Трамп.
Саме в 1987 році в СРСР були прийняті перші боязкі рішення про юридичну базу спільних підприємств із іноземною участю. Частка іноземного партнера у такому підприємстві не могла становити понад 49%. Така пропорція не влаштувала Трампа. В інтерв’ю газеті Philadelphia Inquirer він сказав: «Я люблю, м’яко кажучи, контролювати все сам».
Саме тоді Трампа і могли завербувати. Поїздка до СРСР так підбадьорила його, що з’явилися президентські амбіції. У вересні 1987 року він купив під рекламу цілі смуги в трьох найбільших газетах – New York Times, Washington Post і Boston Globe, заплативши загалом близько $100 тис. 7 вересня всі три газети опублікували його «відкритий лист американському народу». У цьому посланні було все, чим він неприємно дивує союзників сьогодні. Дональд Трамп пояснював, «чому Америка має припинити оплачувати оборону країн, які можуть заплатити за свою оборону самі».
Це був його перший крок до президентських перегонів 1988 року, в які він, втім, так і не наважився вступити.
А в березні 1990 року журнал Playboy вийшов із фото Трампа на обкладинці та його інтерв’ю всередині. У цьому тексті він розповідає про свої переговори у Радянському Союзі.
«Я сказав їм: “Хлопці, ось у чому корінь проблеми. Йдеться про нерухомість. Як можна стати власником землі, якщо вся вона належить державі? Яке фінансування ви розраховуєте залучити, якщо власник землі – ця сама батьківщина-мати?” Вони кажуть: “Немає проблем, містере Трамп. Ми підпишемо договір оренди”. Я говорю: “Я хочу землю у власність, а не в оренду”. Тоді вони так вирішили: “Містер Трамп, ми заснуємо комітет з 10 осіб, семеро росіян, троє ваших представників, і будемо таким чином вирішувати всі суперечки”. Я подумав про себе: семеро проти трьох. Ми тут комедію ламаємо?»
Але все ж таки свої враження від Радянського Союзу він виклав у похмурих тонах:
«Мене це зовсім не вразило, – згадує Трамп. – Їх система – це лихо. Незабаром ви побачите там революцію. Всі ознаки очевидні, включаючи демонстрації і пікетування. Росія вийшла з-під контролю, і керівництво знає це. Ось у чому проблема Горбачова. Він не здатний правити твердою рукою. Передбачаю: його скинуть, тому що він показав свою виняткову слабкість».
Євген Прокопишин