Починаючи з 2022 року, коли почала застосовуватися практика введення позасудових санкцій по відношенню до громадян України, безліч разів наголошував, що це грубо суперечить Конституції України. І це не залежить від ставлення суспільства до конкретних персоналій.
Навіть факт, що проти когось відкрите кримінальне провадження, не є і не може бути підставою для позасудових обмежень прав.
Стаття 62 Конституції України наголошує: “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”.
Ніхто в індивідуальному порядку не може бути обмежений в правах без рішення суду.
Тому останнє рішення РНБО і Указ Президента Зеленського щодо санкцій по відношенню низки осіб, у тому числі Петра Порошенко, антиконституційне, як і усі попередні санкційні позасудові обмеження щодо громадян Україні.
До речі, виходячи саме з цих міркувань ставився вкрай критично щодо збирання підписів із закликом до влади про введення санкцій по відношенню навіть до такого одіозного персонажа, як Андрій Портнов.
Очевидно, що за рішенням проти Петра Порошенка стоїть робота агентів російських спецслужб у вищих щаблях української влади. Вони маніпулюють комплексами Президента Зеленського. Незалежно, які йому наводили аргументи на користь цього. Наслідки можуть бути вкрай трагічні для державності України.
Мета цього кроку викликати збурення в Україні і максимально дискредитувати українську владу за її межами.
У зв’язку з цим у мене питання не до Президента Зеленського. Щодо нього мені все стало зрозуміло вже тоді, коли ще наприкінці 2018 року він почав щось говорити публічно без суфлера і не завчені, написані кимось для нього, фрази.
Усвідомлював, що людина з рівнем знань і розумових здібностей, спроможністю формулювати свої думки, яка десь недалеко від “Еллочки Людожерки” і Шарикова, буде легким об’єктом маніпулювання якихось покидьків. Не знаючи, хто це буде.
Мене не цікавить формальне пояснення і справжні мотиви Президента Зеленського, коли він ці санкції запроваджував до Петра Порошенка. Пана Зеленського його найближче оточення стільки разів підставило і він стільки разів скоював на посаді президента України дії, які мають ознаки злочинів, що йому пояснювати про подальшу кримінальну відповідальність за це безглуздо. Як казав один з кіноперсонажів: “Що він мене лякає, якщо у мене і так два довічних покарання”.
Тому мені більш цікаво почути думки членів РНБО, які за усі очевидно антиконституційні санкційні рішення відносно українських громадян голосували.
У них то рівень знань і розумових здібностей вище, принаймні у порівнянні з паном Зеленським.
На що вони розраховують?
Припускаю, що дехто з них просто хоче якомога довше втриматися на своїх державних посадах, щоби встигнути наскирдувати гарну купу грошенят і потім, в разі військової поразки України і знищення її державності чи програшу Президента Зеленського на наступних виборах, втекти кудись в ОАЕ чи ще подалі від України.
Можу зрозуміти позицію тих членів РНБО, які можливо (хоча чому “можливо”?) мають відношення до російських спецслужб. Максимальне збурення і розбрат в Україні та повна дискредитації української влади в очах лідерів західних країн цілком відповідають тим завданням, яке перед ним ставить керівництво російських спецслужб. Тому, як тільки складуться безпосередньо для них негативні обставини, вони драпануть кудись у неозорні простори підмосковних закритих котеджних містечок, розраховуючи на безпеку. Хоча, як показали ці останні три роки, життя таке не передбачуване і безпечних місць на планеті Земля може для них і не знайтись.
Але ж очевидно, що більшість з членів РНБО не мають такого очевидного відношення до перших та других. Навіщо вони голосують за рішення, які після завершення повноважень Президента Зеленського, неминуче обернуться кримінальними справами по факту ухвалення антиконституційних рішень, які грубо порушують права українських громадян, в яких спочатку будуть в якості свідків, потім підозрюваних, а згодом обвинувачуваних і підсудних? На війну і колективну безвідповідальність не спишеш. Конституція і Кримінальний кодекс не дають індульгенцію на здійснення антиконституційних дій. Намагатимуться в індивідуальному порядку дістати усіх членів РНБО, які голосували за ці рішення. І минулі заслуги перед Україною можуть не спасти від кримінальної відповідальності.
Причому, враховуючи кількість українських громадян, проти яких ці санкції були введені, можна уявити, скільки серед них буде бажаючих помститися за позасудове ураження в правах. І річ не у тім, що вони всі такі м’якотілі і так нестерпно страждають внаслідок дій українських можновладців. Коли державні посадовці брутально порушують конституційне право цих осіб на судовий розгляд будь-яких обвинувачень на їхню адресу, то бажання “крові” стає питанням не грошей, а принципу.
Також варто враховувати, що значна частина з постраждалих від дій можновладців почнуть подавати позови спочатку до українських судів, а згодом, в разі негативного для себе результату, до ЄСПЛ. Де точно українська влада програє. А це обернеться обов’язком сплатити чималу компенсацію усім цим особам за рахунок коштів держбюджету. Тобто розмір збитків держави буде таким, що точно йтиметься про дії високопосадовців, які призвели до особливо тяжких наслідків.
Тому питання у мене не до Володимира Зеленського та Андрія Єрмака. З ними, з різних міркувань, все більш менш зрозуміло. Мене цікавить позиція усіх інших членів РНБО. Навіщо вони ухвалювали очевидно незаконні рішення, які мають ознаки посадових злочинів, тим самим відкриваючи для себе шлях у не дуже радісне майбутнє?
Борис Кушнірук
Джерело: https://censor.net/ua/b3535927