“Цинічне шоу над військовими продовжується. Запобіжні заходи для генерала Юрія Галушкіна, застава з багатьма нулями, потім нове “страшне кіно”, СІЗО без права на заставу. Далі – томи справи і судилише розтягнуть на багато місяців. Все за законами жанру, як у середньовіччі. Тільки тоді прив´язували до ганебних стовпів, а зараз просто демонструють в марафонах.
Не хочу вдаватися в підозри і в деталі справи. Річ не в цім. Як військовий, чудово розумію, що за таким сценарієм можна “розкатати” переважну більшість командування, тим більше, коли мова йдеться про бойових офіцерів. Війна – це смерті і поранення, втрати, накази, які можуть мати непрості наслідки. І все це, при бажанні, можна підвести під норми закону.
Тому питання не у харківському напрямку, і не у прізвищах військових. Головне звинувачення на їх адресу – це втрата територій і загибель особового складу. Тобто військових судять за те, що воєнні дії були неуспішними і на військових просто переводять відповідальність за важкі для нас результати цієї війни.
Для всіх очевидно, що завершити війну без втрат територій зараз не вийде. І кордонів 91-го у найближчій перспективі не буде. І питання НАТО, очевидно теж. Дай Боже, щоб я помилявся, але давайте виходити з реалій. Але відповідати за результати війни хтось повинен.
Влада відповідати не може, вона ж вся “в білому” і вже повним ходом почала вибори. Саме тому на цю роль обрали військових. І ключова думка, яку нам всім вбиватимуть у голови – це те, що ми маємо ідеальну і неперевершену владу і поганих військових, які не вміли виконувати її геніальні накази і програли війну.
Про наслідки ніхто не думає. А він може бути лише один: влада, яка воює зі своїми військовими – завжди приречена.”
Сергій Рудик, народний депутат України, полковник ЗСУ; сторінка автора у Фейсбук