Чи є складнощі з патріотичним гербом міста Кропивницького? Так звичайно що є. Вони лежать на поверхні хоча їх ніхто не помічає. Помітити їх може лиже фахівець, що знається на правилах геральдики , які містять правила складання та опису гербів. Складання та опису гербів, а не малювання картинок чи крутим аргументом при обговоренні – «мені не подобається».
А тим часом напередодні нового року, 20 грудня у Кропивницькому стартувало вже друге чергове опитування щодо зміни герба та прапора міста. Опитування відбувається онлайн і триватиме місяць – до 20 січня. Про це повідомили в пресслужбі міської ради.
«Повільно запрягаємо та ще повільніше їдемо». З новою назвою місто живе дев’ятий рік, а з гербом від «руского міра» минулого століття майже 29 років. Чи треба щось коментувати про часові перебіги подій та справжній стан речей з проросійськами настроями у певної частини містян? А скільки років пішло на суди у проросійських «єлизаветинців» щоб змінити назву міста поки вони остаточно не програли «гнилу проросійську праву»? Та і зараз у місті з п’ятою колоною не все так просто. Вони причаїлися, і та ФСБешна консерва очікує на кращі часи для себе, тишком нишком шкодить
Нині щодо зміни герба та прапора міста нібито питання зрозуміле, як божий день вже знову піднімається. Невже в умовах страшної і жорстокої війни за незалежність кропивничани можуть раптом передумати та залишити все як є у «проросійському вигляді»? Головна причина необхідності зміни герба та прапора нині в тому, що місто 14 липня 2016 року змінило свою назву з радянської “Кіровоград” на українську “Кропивницький”. І такі зміни дуже на часі, але вкотре повторюся, що ми: «Повільно запрягаємо та ще повільніше їдемо» в цьому важливому ідеологічному питанні.
Уважно вивчив склад геральдичної комісії при обласній раді та персональний склад обласного відділення Українського геральдичного товариства з центром у Львові. Персон, що знаються на правилах геральдики там обмаль. Совковий принцип підбору кадрів – «представники організацій». Про підручники з геральдики більшість з них і не чула, а не те що читала… Але є у місті кілька чоловік, які з тими правилами знайомі, але їх немає у списках… До них належу і я. Не кличуть, не питають, замовчують моє існування… Хоча кілька журналістів згадали про мене, і навіть спитали моєї думки.
А у далекому 1992 році справи виглядали по-іншому: більше конструктивно та і на диво фахівців було побільше. Згадалися деталі того конкурса та яскраві моменти. Були випадки відвертого плагіату, який не помічали нефахові представники тієї комісії. Наприклад один «конкурсант»( які були закодовані) запропонував на розгляд … герб Кишинева, обізвавши буйвола волом, а пурпурове поле герба буряковим. Віл на честь чумацьких шляхів до Криму, а колір основного поля герба на честь полів цукрового буряка навколо міста… Була і крилата фраза від пані Євгенії Чабаненко, щоб проекти з зображенням лелек «віддати на села». Зараз у місті маємо більше фахових істориків з науковими ступенями, але на жаль, вони не володіють правилами геральдики. В тому і наша велика біда.
ПІСЛЯМОВА: З часу перейменування міста це вже друге опитування… Перше чомусь не взяли до уваги… Щось подібне коїться в державі і з затвердженням великого герба України. Конкурс за конкурсом, переможці отримують гроші, а до затвердження справа не доходить. Варто зазначити, що опитування це лише фіксація чи фальсифікація громадської думки. “Робити новий герб гуртом” не варто, бо гурт не знає правил геральдики… Висновок – не ходіть лікуватись до сантехніків…
Голова Української геральдичної колегії Анатолій Авдєєв