1. Прохання охорони залишити власні речі у камерах схову магазину.Комірки для зберігання є власністю супермаркету, і те що в них знаходиться, відповідно, також. Якщо ви залишили свої речі в камері схову під ключ, ви як споживач уклали з торговельним центром умовний договір зберігання. Згідно з нормами ст.ст.942, 949–951 статті 66 ЦК У, торговий центр виступає зберігачем майна, за яке несе відповідальність й у разі його пошкодження чи втрати відшкодовує збитки. Однак на практиці магазини вивішують оголошення, що адміністрація закладу не несе відповідальності за залишені речі відвідувачами, адже фактично жодного договору зберігання не надають. Зрештою, покупець є кінцевим власником свого майна, тому фактично лише він за нього відповідаєте. Тому змусити його залишати речі в сховищі магазину ніхто з працівників не має права.
2. Фотографування товару у супермаркеті Згідно зі ст. 34 КУ кожен громадянин має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Ці права можуть бути обмежені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно. Інших підстав для обмеження права фотографувати товар головний закон країни не зазначає.Зокрема, ст. 50 КУ гарантує кожній людині право вільного доступу до інформації про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Заборона фотографувати товари суперечить цій нормі.
3. Заборона торкатися до товару Кожен покупець має право, згідно з ч. 2 ст. 700 ЦК У, до покупки оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено призначенням товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.У п. 11 р. 2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами – продавець зобов’язаний створити споживачу зручні умови для ознайомлення, вибору та примірки швейних, трикотажних, хутряних та ін. товарів.
4. Пошкодження товару у магазиніВідповідальними за викладку і зберігання товару в магазині цілком лежить на продавцях чи інших співробітниках точки. Якщо пляшка чи посуд ненароком вислизнула з рук, — не поспішайте за неї платити. Згідно зі ст. 323 ЦК У ризик випадкового знищення та випадкового псування майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Ви — не власник, поки не заплатите за розбиту річ. Тож, ризики за пошкодження товару несе супермаркет. Самостійно стягувати виплати з покупця за вчинене псування товару адміні страція магазину може лише через суд. Згідно з ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець зобов’язаний сприяти споживачеві у вільному виборі товару та форм її оплати, йому забороняється примушувати покупця купувати продукцію неналежної якості або непотрібного асортименту. Розбита пляшка — річ неналежної якості.
5. Ціна товару відрізняється від цінникаРозповсюджене явище – продавець не встигає з мінити цінники на нові, а робити це доводиться часто в умовах
2
нестабільної економічної ситуації.Коли покупець придбав товар, фактично відбувається укладення договору купівлі-продажу з торговою точкою. У ст. 691 ЦК У зазначено, що покупець повинен оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Тобто, ціна ─ є умовою договору, яка відома покупцю, і з якою він згоден. Якщо вартість товару існує лише у базі даних магазину, але на ціннику вона інакша, продавець не має права вимагати від споживача оплати товару за ціною “з бази”. Покупець не давав своєї згоди на нову умову договору. А без спільної згоди обох сторін провести угоду неможливо.
6. Відмова у продажі товару У ст. 633 ЦК У зазначено, що підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору в наданні споживачеві відповідних товарів, робіт чи послуг. Якщо магазин необґрунтовано відмовляє покупцеві у продажі наявної продукції, він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Покупець має право звернутись або до адміністрації або до суду.
7. Огляд речей покупця охоронцями Вимагати від покупця обстежувати речі на предмет краденого, якщо біля вхідних дверей магазину спрацював детектор, не законно. Покупець може нагадати охоронцю про наявність камер спостереження.Згідно зі ст. 34 Закону України «Про поліцію» та ст. 264 КУАП проводити огляд речей та особистий огляд громадян має право лише поліція та працівники Держслужби охорони у випадку, коли є підозра, що особа вчинила адміністративне правопорушення або злочин. Огляд стосується і чеків, котрі на виході з супермаркету теж залюбки перевіряють. Чек є приватною власністю, як і придбані товари покупця. Якщо в охоронців виникають сумніви чи підозри, вони мають змогу перевірити інцидент за допомогою камер спостереження. Ст. 11 КУАП зазначено: ніхто, крім поліції, не має права проводити огляд відвідувачів. Навіть якщо на відеозаписі охоронцям примарилось щось підозріле, то самостійно оглядати ваші речі вони не можуть. Потрібно викликати поліцію.
8.Повернення товару в магазинЗгідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості (наприклад, нові туфлі без дефектів) на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або якщо з інших причин він не може бути використаний за призначенням.Споживач має право на обмін товару належної якості упродовж 14 днів, не рахуючи дня купівлі, якщо більший строк не зазначений продавцем. Обмін товару можливий за умови, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд.
Якщо ж продавець не зможе поміняти туфлі на потрібні, він зобов’язаний повернути кошти. Про це йдеться у ч. 2 ст. 9 цього Закону. Однак є певні товари, які повертати не можна, навіть якщо їхнє упаковування залишилась цілим. Їхній перелік встановлюється постановою Кабміну. Зокрема, це засоби гігієни, лікарські препарати та низка непродовольчих товарів. Якщо ж у магазині висять таблички на кшталт «Товар обміну не підлягає», споживачу варто сфотографувати це як доказ і за бажання можна звертатись до суду (ч. 5 ст. 8 зазначеного Закону).