Ми всі зараз надто емоційні, тому пропоную проаналізувати разом.
1. Насправді вона стоїть на тротуарі біля Головпошти, тобто на вулиці Хрещатик. Не біля монумента Незалежності, як здалося багатьом.
2. Її встановили офіційно, тимчасово (лише на період 9-денного свята) за присутності мера Києва за кошт Федерації єврейських громад – не з наших податків.
3. Ханукію встановлюють там вже вчетверте, і раніше вона не викликала таких жвавих дискусій.
4. Щоб розібратися зі значенням символа, чи не несе він щось вороже для нас (таку думку бачила в мережі), пішла на сторінку головного рабина України: «Ханука — це свято, яке нагадує нам про перемогу світла над темрявою, мужності над страхом, віри над сумнівами. Світло ханукальної свічки є нагадуванням, що навіть одна маленька іскра може розігнати велику темряву. І ця іскра вже горить у серцях кожного з нас. Нехай це свято стане символом єдності, надії та незламності для всіх українців. Світло обов’язково переможе темряву!»
Першу свічку на менорі, до слова, запалив український військовослужбовець єврейського походження.
5. Для мене обличчям єврейського народу в Україні є Головний рабин Моше Асман. Гортаю його фейсбук. Усі дописи українською. Відео – теж, хоча видно, що він, на відміну від багатьох «корінних киян» робить над собою зусилля й зараз саме переходить на українську.
А всього 5 місяців тому його син Матітьягу загинув під Покровськом, захищаючи нашу країну. Його мобілізували, і він не скористався батьковими зв’язками, щоб уникнути цього обов’язку. Бо це його країна. Це, як на мене, гідне шани та вдячності.
6. Українські євреї є однією з найбільших національних меншин України (росіяни, до слова, нею не є), які мають право на захист і підтримку, перебуваючи в українському контексті й дотримуючись законів. Так само будь-яка інша меншина, зібравши кошти, може звернутися до мерії зі своїм проєктом задля шани свого релігійного чи національного свята. Як-от відзначення Дня кримськотатарського прапора – символу боротьби за свободу та право на самовизначення.
7. Я маю багатий досвід спілкування з українськими євреями, як позитивний, так і негативний. Позитивного значно більше. Так само і з українськими націоналістами. Святих нема ні там, ні там. Святим був Ісус. І він був євреєм. Чомусь про це всі забули. 😊
8. Чому на наше Різдво стоїть їхня ханукія? Річ у тому, що Ханука ненароком збіглася з Різдвом, бо не має фіксованої дати.
Саме зараз відбувається наше становлення, як нації. Тільки тепер ми вимулюємо власне коріння, розбираємося зі своїми традиціями. І тут нам є чому повчитися у євреїв – єдності. Вони не сумніваються в тому, хто вони і що для них важливо. Зараз ми говоримо про їхній символ лише тому, що вони виявили ініціативу, придумали, знайшли фінансування і домовилися про це. Тобто зробили зусилля.
Якщо ми хочемо дідух (хоча, будьмо відвертими, про цей ще язичницький символ багато хто з киян вперше почув кілька днів тому, і він не є поки поширеним у наших домівках) – єдине, що треба зробити, це створити петицію про це на сайті Київради й зібрати 6000 підписів – і мерія наступного року втілить усі наші бажання, якщо про них знатиме. Хоча, можливо, простіше попросити про це єврейську громаду. 😊
9. Насправді найбільша в Європі ханукія – це удар під дих московській пропаганді, котра називає нас нацистами. А от активний протест, сповнений образ і знецінення, саме те, що треба росіянам, щоб розганяти зараз на весь світ, буцім українці – антисеміти.
10. Ми забуваємо, що ворог у нас один. А українські євреї, багато з яких гордо звуть себе жидобандерівцями (та представники інших народів) народжені в Україні чи ті, хто обрав для себе бути українцями – наші. Вони і їхні пращури дуже багато пережили на нашій землі. А ще більше з них – не пережили. І це наша спільна історія, яка нас єднає. Як і любов до України.
Ми ж говоримо про Різдво, про Бога. То любімо одне одного, єднаймося у нашій спільній боротьбі, будьмо доброзичливими й допомагаймо нашим національним меншинам українізуватися, замість того, щоб відштовхувати їх.
11. Знаю-знаю, зараз скажете, що наші символи і традиції мають бути на першому місці. Згодна. І напишу про це в наступному дописі. Тож не відписуйтеся. 😊
PS Прошу в коментарях бути взаємно шляхетними, не залежно від того, чи поділяєте ви думку співрозмовника.