В енциклопедичній довідці коротко значиться.
Мі́хал Грабо́вський гербу Равич (повне ім’я: Міхал-Іоахим-Ян; пол. Michał Grabowski, псевдонім — Едвард Тарша; *25 вересня 1804, Золотіїв — †19 листопада 1863, Варшава) — письменник, літературний критик, історик, представник «української школи» в польськомовній літературі.
Міхал Грабовський народився 25 вересня 1804 на Волині, в Золотієві (з 50-х — 60-х років XX століття — у складі міста Рівне), ґміна Рівне Рівненського повіту, в сім’ї майора російських військ, шляхтича Антонія Михайловича Грабовського та його дружини Терези Дворжаньської. Дитячі роки провів в Олександрівці (Олександрівка тепер — райцентр на півночі Кіровоградщини; неподалік міст Чигирин, Кам’янка, Новомиргород), де його батько купив маєток з 229 кріпаками чоловічої статі та кам’яним будинком у готичному стилі на березі Тясмину, куди й переїхав його батько із сім’єю.
Далі про герб
Равич (пол. Rawicz, Rawa),також Вршин (пол. Ursyn, Ursus, Ursowic, лат. Ursin) — шляхетський герб.
Інші назви
- Ursin
- Ursowic
- Panna na niedźwiedziu
- Miedźwiada, Niedźwiada,
- Miedźwioda, Niedźwioda,
- Niedźwieda,
- Rawic
- Rawita
Опис гербу
На золотому полі коронована діва з широко розведеними руками сидить на чорному ведмеді. У клейноді повернутий ліворуч ведмідь, що тримає у лапі троянду і виникає з-поміж двох оленячих рогів.
Легенда
Легенда свідчить, що англійський король вмер, не залишивши належним чином складеного заповіту, і волю свою сповістив з того світу. Згідно з нею, царську корону і нерухоме майно король залишив своєму синові, а усе рухоме майно — дочці. Послухавши пораду, що дало йому придворне оточення, принц вирішив формально виконати батькову волю і звелів запустити чорного ведмедя — який, безумовно, був рухомим майном — до опочивальні принцеси. У разі її смерті, яка здавалася невідворотною, виконувалася воля короля і наочно демонструвалася нездатність принцеси керувати рухомим майном. Але принцеса не тільки приборкала звіра, а, навіть, виїхала на ньому верхи зі своїх покоїв піднімаючи руки до неба і вимагаючи справедливості. Брат, побачивши, що правда і вищі сили на боці сестри, вибачився перед нею і віддав заміж за князя лотарінгського зі всім, що мало належати їй, майном. У пам’ять про те, що сталося, принцеса дала своїм нащадкам герб, який зображує дівчину на ведмеді. Сенс гербу — здатність Равічів з честю виходити з важких випробувань, «перетворення Конфузії у Вікторію».
Прокляття
У 995 році рід Вршовців, що пізніше прийняли ім’я Равичів, був проклятий Св. Адальбертом (Войцехом) за вбивство п’яти (за іншими версіями, чотирьох) братів останнього. Імена вбитих Славниковичів: Спитимир, Побраслав, Поржей, Часлав, а також Собебор, який, за деякими даними, все ж таки вцілів. Св. Адальберт напророкував, що рід Вршовців має тричі занепасти.
У 1108 році, Вршовці програли феодальну чвару Пржемисловичам, піддалися жорстокому цькуванню. На горі Петржин у Празі відбулися масові страти Вршовців. Вціліла частина роду утекла у Польщу і інші сусідні країни. У Польщі Вршовців милостиво зустрів Болеслав III Кривоустий і подарував їм землі, що межували зі Священною Римською Імперією.
Отже герб розповсюдився серед польського шляхетства. Найчастіше він зустрічається у землях сандомирських, равських, краківських, любельських, а після Городельської унії — у Литві.
Участь в Грюнвальдській битві
У 1410 році полк Равичів брав участь в Грюнвальдськой битви під керівництвом Кристіана з Острова, краківського каштеляна.
Міста, засновані Равичами в Польщі
Rawicz, Sawin, Szczekocin, Przysucha, Kętrzyn, Radzyń Podlaski, Adamów, Chełm, Łuków, Węgrów, Kościerzyna, Goniądz, Przemyśl, Tomaszów Mazowiecki, Ożarów Mazowiecki, Margonin.
Роди, які володіють цим гербом
Ґнєвоші, Косинські (Равич), Ожаровські, Олендзькі, Прушинські Якубовичі Кінзерські
Різновиди гербів
Джерела
Опис гербу, варіант легенди й історія роду Равичів, яких також називають Вршовцями, містяться в «Orbis Polonus» — гербовнику XVII століття, автором якого є яскравий представник роду Равичів — Шимон Окольський («Orbis Polonus», T.2., 581—602).
Отака от багатовікова історія роду Грабовських, інші гілки якого користувалися, до речі іншими гербами.
